Слово і діло

Володимир Пилипчук

17.05.2012 року, Президент України Янукович В.Ф. під час зустрічі з співдоповідачами моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи Марієттою де Пурбе-Лундін та Майліс Репс заявив наступне: „ Ми готуємося до проведення парламентських виборів, створена законодавча база ще в минулому році , тобто так, як ми і планували, за рік до виборів. Завдання стоїть провести чесні , демократичні вибори”.

Я, цілком підтримуючи курс Президента на проведення чесних демократичних виборів в Україні, вирішив допомогти йому в цьому

Володимир Богайчук

Років двадцять тому в Росії виник і побутував у вжитку термін «новиє русскіє», котрий застосовувався для означення підприємливих людей, які зайняли в суспільстві становище пов’язане з певним рівнем достатку. В Україні цей термін успішно конкурував зі своїм аналогом «нові українці» не лише тому, що серед скоробагатьків українців, на жаль, практично нема.

У другій половині 19 століття в Україні побутував термін «чумазий» — збірний образ тодішнього «крутого». Зокрема у Карпенка-Карого: «Іде чумазий. Іде. І навіть уже прийшов». Вдало цей контингент змалював у романі «Повія» Панас Мирний. Особливе місце у цьому творі займає персонаж із прізвищем Колісник. Цей син перекупки та різника від торгівлі смердючим м’ясом та гнилою рибою дійшов до привласнення казенних грошей. Та є чинник, який напряму пов’язує прізвище головного «героя» з терміном «чумазий». Адже колісник – це працівник тодішніх станцій технічного обслуговування возів, бричок та інших колісних транспортних засобів, який в наслідок постійного контакту з тогочасним універсальним мастильним матеріалом дьогтем був постійно чумазим.

Олесь Вахній

Аналізуючи нинішній стан речей, вкотре знахожу підтвердження неприємній як для патріота тезі, що українці готові довго терпіти і мовчати, але коли терпіння доходить меж, протест проти утисків і несправедливості виливається великою річкою крові. Своєї і пригноблювачів. Період очікування пробудження загалу затягується навіть не на десятки а на сотні років, проте приклад Коліївщини або жорстокість повстанців після поразки визвольних змагань 1918-21 років – зайве тому свідчення. В трагічний для нації період «затишшя», прапор непримиренної боротьби проти підлості, брехні і несправедливості несуть одиниці. Їхня доля трагічна, оскільки доводиться перебувати в жорсткій опозиції проти поневолювачів, й водночас стикатися з браком належної підтримки й розуміння з боку окраденого й знедоленого загалу.

Вони пройшли крізь московські терни геноциду живими

Віктор Ткаченко

У селі Пищики, нині Сквирського району Київщини, все відбувалося так, як і по усій Україні. Московські загарбники, послані лєніним для окупації Української Народної Республіки, забрали в українців і у мого прадіда Костя Ткаченка, усе: землю, реманент, худобу. Потім наказали вступати до колгоспу.

Мешканця Миколаєва Анатолія Ільченка, відомого своїми виступами на захист української мови, затримали сьогодні в Києві після пікетування під Міністерством внутрішніх справ і на деякий час доставили до психлікарні. Він, зокрема, домагається притягнення до відповідальності конкретних посадових осіб міліції, які застосували до нього, інваліда 2 групи, силу.

Як повідомив сам Анатолій Ільченко, уранці він пікетував Адміністрацію Президента і тримав плакат із написом «Щоб Янукович здох». Міліціонери розірвали той плакат. Тоді він розгорнув інший плакат під стінами МВС: «Не виключено, що міністр МВС Захарченко – падлюка». Після цього його допровадили до Печерського райвідділу внутрішніх справ і тримали там понад три години, поки по нього не приїхала швидка допомога з міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 імені Павлова.

Олег К. Романчук, шеф-редактор журналу «Універсум»

Два роки тому на сайті «Української правди» була вміщена моя стаття «Чи треба вивчати російську мову?». Серед численних відгуків був і коментар такого собі Андрея русича: «Долго мы вас, хохлов, тут терпели. Закончились ваши игры в нэзалэжность. Власть теперь наша. Еще немного, будете проситься по контракту в нашу армию, когда условия жизни на Украине станут не по силам. Наши в «уряде» и «президент» стараются. Мои друзья в России говорят, что денег на сериалы и фильмы про армию выделяют немеряно. Друг не успевает выполнять заказы. Так что смотрите телик и учите великий и могучий. Но учтите, вас будут брать младшим командным составом. Офицеры – только МЫ!».

Вороженьки хочуть нас посварити і кажуть, що:

текст однієї з пісень «как упаітєльни в рассіі вєчєра» свідчить про схильність тамтешнього населення до надмірного споживання алкоголю у вечірній час.

Дурня. Просто воріженьки далекі від особливостей тамтешньої національної культури: «упаітєльни» там не лише «вєчєра».

Тарас Марусик, голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса

Вже не один спис поламали (а скільки ще буде поламано!) довкола правопису слов’янських (і неслов’янських) імен та прізвищ українською мовою. Близькою до врегулювання цієї й інших нагальних правописних проблем була Національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України. Робоча група, очолювана відомим мовознавцем, тодішнім директором Інституту української мови НАН України Василем Німчуком, у 1999 році підготувала зміни до чинного правопису, якими було врегульовано передавання власних імен. У грудні 2000 року ці зміни були підтримані Радою з питань мовної політики при Президенті України. На 15–16 лютого 2001 року було заплановано підсумкове засідання правописної комісії за участи діаспорних мовознавців, зокрема, вченого світової слави Юрія Шевельова.

11 травня 2012 р. ПРЕСОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

ПРЕЗИДЕНТ СКУ ЕВГЕН ЧОЛІЙ ЗУСТРІВСЯ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ВИСОКИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ

7 і 9 травня 2012 р., у рамках перебування в Варшаві, Польща, президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій зустрівся з головою делегації Європейського Парламенту до Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна Павлом Ковалем та з директором Бюро демократичних інституцій та людських прав Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) Джанезом Ленарчиком.

або Цілком закономірне переродження

Іван Прилуцький

Коли зовсім не так давно декілька активних молодих людей з Поділля прийшли до РУНВіри, гадалося, що вони внесуть свіжий струмінь і свій вагомий вклад у розвиток величної Науки Силенка.