A+ A A-
  • Категорія: Політика
  • Перегляди: 164

Українська мова і Держкіно

Yuri Shevchuk
Щойно почув від Пилипа Іллєнка правдиву ревеляцію: “Українська мова саме завдяки зусиллям Держкіно займає таке саме місце в національному українському кінематографі, як його має російська в російському, французька – у французькому тощо. ...”
 
Буду радий помилятися, але з цієї, хочеться сказати, історичної цитати Пилипа Іллєнка випливає, що проблема мови в українському кіні вже вирішена завдяки зусиллям Держкіна. Згідно з Іллєнком, українська сьогодні посідає таке саме місце в своєму національному кінематографі, як російська в російському, французька у французькому, тощо – тобто із за кількістю і за якістю українська в кожному фільмі, що робиться, панує на 100% - це вже моє тлумачення, бо саме так є з російськими, французькими, американським чи британськими і т.д. фільмами. Це ви серйозно, чи, як той Кулішів персонаж казав, по-українському?!?!?!
 
Навіть фільми на московську тематику, як англійський "Смерть Сталіна" використовують не російську (як скажімо, в "Тому, що пройшов ..." Михайла іллєнка і купою инших, а таки англійську). Слід мати на увазі й те, що навіть коли українська таки звучить, то надто часто вона недолуга, штучна, або просто нестерпна для вуха. Цього не скажеш ні про російські, ні про французькі, ні про які инші фільми. Держкіно послідовно, чи принципово в своїх самовітальних рапортах (які я читаю на ФБ) не вказує, якою ж мовою роитиметься кожен новий фільм, що воно його фінансує. Це серйозний недолік. І тепер Пилип Іллєнко відмовився дати чесну відповідь на моє просте питання "ЧОМУ?" Але від цього питання не зникає і не зникне, доки воно не буде розв'язане. Тим часом незаперечним фактом лишається те, що за кількома жалюгідними винятками, переважна більшість фільмів, які робляться сьогодні за підтримки Держкіна, не надаються як зразки для вивчення української мови (не суржика!) - ні для власного народу, ні для чужинців. Можливо, я щось пропустив, але так це виглядає. Визнаю, що до Нью-Йорку, де я живу 9 місяців на рік, всі ці "досягнення" Держкіна майже не доходять.
 
Ще одна промовиста деталь. З часу, коли Пилип Іллєнко зайняв свою посаду голови Держкіна, і на відміну від всіх своїх попередників, він не спромігся допомогти Українському кіноклубові в Колумбійському університеті показати у Нью-Йорку ЖОДЕН фільм, зроблений в Україні. ЖОДЕН. Тому оцінювати "досягнення" Держкіна для нас тут справа проблематична, а самі досягнення доводиться брати в лапки.
 
Здавалося б хто як, не голова Держкіна, мав би, як не відповідати, то хоч бути зацікавленим в популяризації українського фільму у світі. І тут було б гарно доповнювати тижні українського кіна, що їх Держкіно організовує в Франції, Німеччині, Бельгії і т.д. раз на рік, і коштують українській скарбниці неабияких видатків, постійними показами українских фільмів у цих країнах. А ці покази скарбниці не коштують нічого. Саме їх ми організовуємо постійно, як мінімум раз на місяць з 2004 року і з незмінною допомогою кожного без винятку голови Держкіна. Винятком чомусь лишається Пилип Іллєнко.
 
Мої намагання заповнити несподіваний вакуум нових українських фільмів за рахунок того, що я можу побачити влітку в Україні чи особистих контактів з режисерами-авторами фільмів не можуть компенсувати, навіть почасти, відсутности інформації про українське кіно тут в США. Тому буду радий і вдячний, якщо мені дадуть приклади пропущених мною українських фільмів, в яких українська мова за кількістю і якістю займає таке ж місце, як кожна инша національна мова в відповідному національному кінематографі.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top