A+ A A-
  • Категорія: Політика
  • Перегляди: 208

У Вроцлавському Університеті

Ostap Drozdov
У Вроцлавському Університеті (Польща) одна зі студенток готує наукову роботу про російськомовні медіа-продукти в Україні, і з цього приводу взяла мій коментар щодо квот. Мої відповіді на ці запитання є такими:


- Україна – країна фейкового законодавства, тому ватні телеканали, які належать або відкритим українофобам, або латентним колабораціоністам, плюватимуть на мовні квоти. Тим паче, ці квоти ніяк не стосуються самого ефіру, а лише мови журналіста. Це означає, що два українські слова ведучого на початку програми і в кінці рахуватимуться як український контент, тоді як сам ефір, тобто мова гостя лишається недоторканною. Це – повний абсурд. Мовні квоти повинні стосуватися всього мовлення каналу, а не мови ведучих. Канали як вели, так і вестимуть русифікаторську політику, запрошуючи переважно російськомовних спікерів або свідомо роблячи дискусійні майданчики двомовними з перевагою російської.

- Чи зменшення обсягу російськомовного контенту зміцнить довіру до українських ЗМІ?

- Довіру до дискредитованої журналістики вже нічого не поверне. На жаль, український глядач вже є безнадійно зіпсутим. Він інфікований усім цим інформаційним трешом, до якого його привчали 20 років. Проблема не лише в мові, але й у смислах, які ширить телебачення. Вата може чудово розмовляти й українською, і від того не перестане бути ватою. Наш глядач – ось наша проблема. Він навчений вимикати всі свої рецептори критичного мислення, він свідомо знеструмлює всі свої фільтри – тож маємо повного барана, який прямотекстово сприймає ту підміну понять, яку навязують олігархічні ЗМІ. Українська мова на ТБ повинна стати наслідком державного примусу і ніхто нікого взагалі не повинен питати їхню думку. Не розумієш державної мови – твої проблеми. Не хочеш мовити українською – клади ліцензію на стіл і гуляй. Інакшого способу немає.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top