A+ A A-
  • Категорія: Політика
  • Перегляди: 87

Говорити українською мовою про те, що слід говорити українською мовою -- це замкнене коло

Друзі! У коментарях до попереднього допису мені дорікнули, що я проти боротьби за українську мову. Ні. Я за українську мову. Я проти ТАКОЇ боротьби.
Говорити українською мовою про те, що слід говорити українською мовою -- це замкнене коло. Отже, безвихідь. Чи аутизм. Мова -- не самоцінність. Мова -- інструмент. Інструмент думки і дії. Мені пощастило, що серед f-друзів у мене багато людей, котрі користуються інструментом за призначенням, тобто думають, хто широко, хто яскраво, хто просвітницьки. Але, щоб за нами йшли, треба ще й діяти. Дія теж починається з думки. Пропоную таку. Навіяло знов коментарем якоїсь росіянки, що переходячи на українську, ми обкрадаємо (так!) себе на Пушкіна й Достоєвського. Лукава підміна, звісно: я розмовляю українською, викладала українську, але я знаю Пушкіна й Достоєвського краще за мільйони й мільйони росіян. Та це змусило мене замислитися про те. що ми обкрадаємо мільйони українців на українську поезію. Кого знає середній українець? "Поховайте та вставайте"? А ще? Прізвище Ліни Костенко. А прочитає напам'ять хоч щось із неї?

Отже, моя ідея. Випросити-домовитись або викупити 1 хвилину рекламного часу на центральних телеканалах -- і організувати "Хвилину поезії". Мережа показує, що запит на поезію є. Давно помічено словесниками й творцями, що поезія сприймається не більше одиниці за раз, ще й бажано, не більше 2-3 строф. Я прочитала "Як пощастило дівчині в сімнадцять" Ліни Костенко, вийшло майже хвилина. Більше, я думаю, увага розсіюватися буде.

Зрозуміло, хтось любить класику, хтось -- постмодернізм, але є вершинні твори, що зачіпають кожну душу. От такі вірші й давати. Можна без студійних записів, просто з телефонного відео, і якщо читатимуть не артисти, а школярі, то це буде ще ближче до душ звичайних телеглядачів. Головне, щоб це не були твори шкільної програми. Навіть "Не завидуй багатому" покаже Шевченка несподівано сучасним і невідомим більшості! А брати ж можна і лірику тих, про кого школа й не чула. Це поки ще не оформлена конкретикою думка, надіюсь, ідея зацікавить, тоді й народиться конкретика.
Галина Опришко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top