A+ A A-
  • Категорія: Практика
  • Перегляди: 858

Богайчук до Черновецького. Касаційна інстанція

У цій частині міститься касаційна скарга, зразок заяви про приєднання до касаційної скарги (нею скористалося 76 киян) та звернення до президента Ющенка з пропозицією приєднатися до моєї касаційної скарги. Такого самого змісту була надіслана пропозиція про приєднання до касаційної скарги і всім суддям Конституційного Суду.

Вищий адміністративний суд України
01010, м. Київ, вул. Московська, 8 корп. 5
    
Позивач: Богайчук Володимир Олександрович,
03142, м. Київ-142, вул. Василя Стуса, 2, кв. 87,
тел. 450-4996 
Відповідач:   Черновецький Леонід Михайлович
Київський міський голова
01001, м. Київ, вул. Хрещатик,36


КАСАЦІЙНА СКАРГА

на постанову Шевченківського районного суду м. Києва  по справі № 2а-1694/06 від 11.07.2006 року  та ухвалу Апеляційного суду м. Києва
від 29.01.2007 року

11.07.2006 року Шевченківський районний суд м. Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Богайчука Володимира Олександровича до Черновецького Леоніда Миколайовича про визнання дій київського міського голови неправомірними,  виніс постанову, якою відмовив в задоволенні позовних вимог. Ухвалою апеляційного суду, постанову Шевченківського радого суду від 11.07.2006 року залишено без змін.

Постанову Шевченківського районного суду, та ухвалу Апеляційного суду вважаю  незаконними та  необґрунтованими у зв’язку із неправильним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначені рішення оскаржую в  повному обсязі.
Черновецький Леонід Михайлович, як Київський міський голова, у спілкуванні при виконанні своїх службових обов’язків використовує мову національної меншини: російську. Зокрема це було 14 квітня 2006 року підчас 1 сесії Київради 5-го скликання та 18.04.2006 на ТРК “Київ”.  Це є загальновідомий факт, який сам відповідач не заперечує, тому відповідно до ч.2, ч. 3 ст. 72 Кодексу Адміністративного судочинства він не потребує доказування. Своїми діями він порушує законодавство України, що призводить до порушення моїх прав і приниження моєї гідності.
Нав’язування мені чужої мови перешкоджає досконалому володінню рідною мовою, робить мене безкультурним, перешкоджає здійснювати права необхідні для підтримання моєї гідності, перешкоджає моєму праву вільного розвитку особи в культурній галузі та праву брати участь у культурному житті суспільства, адже людина, котру намагаються зробити безкультурною, попри всі її намагання, не може вільно розвиватися як особа в культурній галузі і повноцінно брати участь у культурному житті суспільства.

І. Неправильне застосування норм процесуального права, полягає в порушенні принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
В порушення вимог ст. 111 КАС не було  проведено попереднє  судове засідання. Позиція відповідача стала відома лише у судовому засіданні коли ним було надано заперечення, відразу після чого було винесено постанову про відмову мені в задоволенні позовних вимог. Ч. 3 ст. 121 КАС передбачає можливість проведення судового засідання у день попереднього судового засідання лише за письмової згоди сторін. Я такої згоди суду не давав, більше того, звернувся з заявою про перенесення  розгляду справи на кілька тижнів. Вказівки на порушення вимог КАС суддею були проігноровані.
Заперечення відповідача частково викладено російською мовою, що для мене є абсолютно неприйнятним і порушує вимогу ст. 15 КАС. Я звернувся з письмовою заявою до суду з вимогою надати мені текст заперечення виключно українською мовою і достатньо часу для підготовки до судового засідання для чого перенести розгляд справи на декілька тижнів. Суд відмовив мені чим порушив ч. 2 ст. 10 КАС – обмежив моє право учасника адміністративного процесу за мовною ознакою та етнічним походженням.

ІІ. Неправильне застосування норм матеріального права.
Основою мовного законодавства України є Конституція України (ст. 10), яка визначає основні принципи мовної політики держави.   З аналізу її положень, можна прийти до висновку, що вони  в більшості стосуються державних органів які забезпечують всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Дане визначення роз’яснено рішенням Конституційного Суду №10-рп/99 наступним чином.  Українська  мова  як  державна  є  обов'язковим  засобом спілкування на всій території України при  здійсненні  повноважень органами  державної  влади  та  органами  місцевого самоврядування, (мова актів,  роботи,  діловодства,  документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)”. Судами обох інстанцій вказане Рішення Конституційного було проігноровано.
Посилання в ухвалі Апеляційного суду на те, що законодавство України не містить заборони використання посадовими особами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування мови національних меншин є практично перекрученням на користь Відповідача рішення Конституційного Суду №10-рп/99.
Отже, Конституція зобов’язує міського голову використовувати українську мову, а мені, в разі порушення ним цієї норми, надає право оскаржувати дії  посадової особи.

При розгляді справи Судами не було взято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес), Відповідно до абзацу 4 п. 3.6. системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Як зазначено в п. 1 резолютивній частині вище згадуваного рішення КСУ – поняття "охоронюваний законом інтерес",  у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.    Моя усвідомлена індивідуальна потреба – це реалізація мого мовного права. Суд не забезпечив мій інтерес, який полягає в охоронюваному законом праві чути від відповідача лише українську мову, а шляхом зловживання інтересами, використовуючи перекручене тлумачення одних юридичних норм та ігноруючи інші юридичні норми забезпечив реалізацію незаконних інтересів Черновецького Л.М.
Отже, дії відповідача мають прямий причинний зв’язок з порушенням моїх особистих немайнових прав та інтересів.

У відповідності до статті 10 Рамкової конвенції про захист національних меншин відповідач має право використовувати мову відповідної меншини  у  спілкуванні  цих осіб між собою в  приватному житті та публічних місцях. В інших випадках спілкування, тобто при виконанні своїх службових обов’язків, мовою національної меншини є порушенням статей 20 та 21 Рамкової конвенції про захист національних меншин, які вимагають від осіб національної меншини: “будь-яка особа, що належить до  національної  меншини,  поважає  національне  законодавство та права інших осіб,  зокрема тих,  що складають більшість  населення або належать до інших національних меншин” та “Ніщо у цій Рамковій конвенції не може тлумачитись як таке, що передбачає  будь-яке  право  займатися  будь-якою  діяльністю  або здійснювати   будь-які   дії,  що  суперечать  основним  принципам міжнародного  права,  і  зокрема  принципам  суверенної  рівності, територіальної цілісності та політичної незалежності держав”. Дана конвенція ратифікована Україною в тому числі для  мови російської нацменшини, яку і використовує відповідач.
Відповідно до ст. 9 Конституції України  Рамкова конвенція про захист національних меншин є частиною законодавства України.

Суд також стверджує, що позивач не надав доказів щодо порушення права на повагу до його гідності у зв?язку з ігноруванням Черновецьким Л.М. української мови.
Етимологічний зміст слова “гідність (достоїнство)” згідно “Нового тлумачного словника української мови” включає: усвідомлення своїх прав, своєї ваги, свого значення. Це повністю відповідає приведеному у п. 3.1. Рішення Конституційного Суду № 18 від 01.12.2004 етимологічному змісту слова “інтерес”, який, зокрема, включає: “б) вагу, значення;”. Отже, значення слів “гідність” і “інтерес” є тотожними. А оскільки відповідач, його представник та суд визнали, що відповідач спілкується російською мовою, то це порушенням як мого охоронюваного законом інтересу так і порушенням мого права на повагу до моєї гідності. А у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС визнання сторонами факту не потребує надання мною доказів.
Ч.2 ст. 71 Кодексу, яка передбачає презумпцію вини відповідача як суб’єкта владних повноважень. Тобто саме Відповідач повинен довести, що своїми діями він не порушує  закон.

На мою думку, Суд мав врахувати суспільно-значимий аспект справи, яка розглядається. Я не вимагаю від Київського міського голови Черновецького Л.М. спілкуватись українською мовою в приватному житті та в публічній сфері в середовищі його національної меншини. Я відстоюю своє природне, охоронюване законом право на повагу до мене як українця, що проживає в Україні, шанує свою державу, поважає її закони, міжнародне право та з розумінням ставиться до проблем національних меншин.
На мій погляд, винесення рішення щодо неправомірності дій Чернівецького Л.М. і зобов'язання його до використання української мови при здійсненні владних повноважень, буде спонукати Відповідача до більш швидкого оволодіння державною мовою, а отже усунення підстав, що викликають порушення законодавства та прав громадян України.
У відповідності до ч. 3 ст.  213 КАС, заявляю про бажання  взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
 
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 8, 10, 23, 24, 55 Конституції України; ст. 10 Рамкової конвенції про захист національних меншин; ст. ст. 211-213 Кодексу адміністративного судочинства;  ст. 2 ЗУ „Про мови в Україні”, Рішенням Конституційного Суду №10-рп/99
П Р О Ш У   С У Д:
1. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 року по справі № 2а-1694/06 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2007р. -  скасувати;
2. Визнати дії Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича -неправомірними;
3. Зобов?язати Київського міського голову Черновецького Леоніда Михайловича,  при виконанні своїх службовий обов'язків, використовувати державну українську мову.
4. Сплачені судові витрати відшкодувати за рахунок відповідача.

Додатки:
1. Копія Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 р.;
2. Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007р.
3. Квитанція про сплату судового збору.
4. Копія касаційної скарги.

 __.02.2007р.      ________________ В.О. Богайчук

До Вищого адміністративного суду України
01010, м. Київ, вул. Московська, 8 корп. 5

по справі  за скаргою
Богайчука  Володимира Олександровича до Київського міського голови Черновецького  Леоніда Михайловича про порушення прав людини, конституційних прав та приниження гідності.
(№ К-3865\07)

Заявник:   _______________

ЗАЯВА
про приєднання до касаційної скарги.

У провадженні Вищого Адміністративного суду України розглядається адміністративна  справа за касаційною скаргою  Богайчука  Володимира Олександровича до Київського міського голови - Черновецького  Леоніда Михайловича, про порушення прав людини, конституційних прав та приниження гідності.

Черновецький Леонід Михайлович, як Київський міський голова у спілкуванні  при виконанні своїх службових обов’язків, на прес-конференціях, при веденні сесій Київської міської Ради -  використовує мову національної меншини: російську.  Своїми діями він порушує законодавство України, що змусило Позивача звернутися до суду на захист своїх порушених прав, з вимогою визнати дії Київського міського голови - Черновецького Леоніда Михайловича – неправомірними та зобов'язати його,  при виконанні своїх службових обов'язків, використовувати державну українську мову.

29 січня 2007 року  Апеляційний суд м. Києва виніс ухвалу,  якою відмовив Богайчуку В.О. в задоволенні його  апеляційної скарги, залишивши  без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2006 р. про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважаю, що ця справа зачіпає мої особисті права і охоронювані законом інтереси як громадянина України. Я, як мешканець м. Києва і громадянин України, маю право чути від Київського міського голови українську мову. Своїми неправомірними діями Черновецький Л.М. порушує ст. 10 Конституцію України, що призводить до порушення моїх особистих прав  і свобод.

Я також вважаю зазначені рішення незаконними і заявляю  про приєднання до касаційної скарги Богайчука В.О.

У відповідності до ч. 3 ст.  217 КАС заявляю про бажання  взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 217  КАС 

ПРОШУ СУД:

залучити мене до розгляду справи за позовом Богайчука В.О. до Київського міського голови Черновецького Л.М., на стороні Позивача.
 
Додаток: Копія заяви.

Дата_______________     Підпис_____________

Президенту України
п. Ющенку Віктору Андрійовичу
Богайчука Володимира Олександровича
03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 2. кв. 87
Тел. 450-4996

звернення
 

Пане Президенте!

Вищим адміністративним судом відкрито касаційне провадження за моєю касаційною  скаргою на постанову Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалу апеляційного суду м. Києва у справі за моїм позовом до Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича про визнання дій неправомірними.

Київський міський голова Черновецький Л.М. у супереч статті 10 Конституції, розтлумаченої Конституційним Судом, спілкується російською мовою. Це у свою чергу призводить до порушення моїх прав передбачених статтями 3, 4, 8 та 14  Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Ці діє є неправомірними також з огляду на статті 10, 20 та 21 Рамкової конвенції про захист національних меншин.

Для мене було очікуваним, що суди України проігнорують мої права людини та посилання на права і обов’язки представника національної меншини. Але повною несподіванкою для мене стала та обставина, що суди проігнорували норму Конституції і тлумачення Конституційного Суду. Таке нахабство у цивілізованій і демократичній державі недопустиме.

Законодавство передбачає приєднання до касаційної скарги. Цим уже скористались десятки киян, що приєднались до моєї касаційної скарги. Ми сповнені рішучості захистити Конституцію і відстояти наші мовні права.

Пропоную Вам, Вікторе Андрійовичу, приєднатись до моєї касаційної скарги шляхом заповнення бланка заяви про приєднання і подачі цієї заяви у 3-х примірниках до   Вищого адміністративного суду.

Додаток:
- позовна заява;
- заява про уточнення позовних вимог;
- постанова Шевченківського районного суду м. Києва;
- апеляційна скарга;
- ухвала апеляційного суду м. Києва;
- касаційна скарга;
- ухвала Вищого адміністративного суду;
- заява про приєднання до касаційної скарги – 3 примірника.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top