A+ A A-
  • Категорія: Практика
  • Перегляди: 901

Богайчук до Черновецького. Європейський суд з прав людини

В цій частині міститься заява до Європейського суду з прав людини Володимира Богайчука та зразок заяви до Європейського суду з прав людини 15-ти киян з числа тих 76-ти, що приєдналися до касаційної скарги Володимира Богайчука

 

Voir Note explicative                                                                  Numero de dossier
See Explanatory Note                                                                File-number
Див. Пояснювальну нотатку                                                      Номер справи
UKR

COUR EUROP?ENNE DES DROITS DE L’HOMME
EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
 
Conseil de l’Europe – Council of Europe
Strasbourg, France - Страсбург, Франція
 
REQU?TE
APPLICATION
ЗАЯВА
 
pr?sent?e en application de l’article 34 de la Convention europ?enne des Droits de l’Homme,
ainsi que des articles 45 et 47 du R?glement de la Cour
 
under Article 34 of the European Convention on Human Rights
and Rules 45 and 47 of the Rules of Court
 
у відповідності до Статті 34 Європейської Конвенції з Прав Людини,
а також до Статей 45 та 47 Процедури Суду
 
IMPORTANT: La pr?sente requ?te est un document juridique et peut affecter vos droits et obligations
  This application is a formal legal document and may affect your rights and obligations.
   ВАЖЛИВО:   Ця заява є юридичним документом, який може заторкнути Ваші права та обов'язки
I. LES PARTIES
II. THE PARTIES
III. СТОРОНИ
 
A. LE REQU?RANT / LA REQU?RANTE 
B. THE APPLICANT
C. ЗАЯВНИК
 
    (Renseignements ? fournir concernant le / la requ?rant(e) et son / sa repr?sentant(e) ?ventuel(le))
   (Fill in the following details of the applicant and the representative, if any)
  (Відомості про заявника, а також про його представника, якщо такий є)
 
1. Nom de famille
  Surname / Прізвище заявника
Bohaichuk – Богайчук 2. Pr?nom (s)
  First name (s) / Ім.я та по-батькові
Volodymyr Olexandrovych – Володимир Олександрович.
 
Sexe: masculin / f?minin Sex:  male / female Стать:  чоловіча / жіноча
 
3. Nationalit? 
Nationality / Громадянство
Ukrainian – громадянин України 4. Profession    
Occupation / Рід занять
engineer – інженер
 
5. Date et lieu de naissance  Date and place of birth / Дата та місце народження: 3 September 1955, Kozliv, Ternopil Oblast, Ukraine – 03.09.1955, с.м.т. Козлів Козівського району Тернопільської області, Україна
 
6. Domicile  Permanent address / Постійна адреса:   2 Vasyl Stus Street, falt 87, Kyiv 03142, Ukraine – Україна, місто Київ 03142, вул. Василя Стуса, буд. 2, кв. 87
 
7. Tel. N??/ Номер телефону      044-4504996
 
8. Adresse actuelle (si diff?rente de 6.) Present address (if different from 6.) / Теперішня адреса  (якщо відрізняється від 6.) The same – та сама.
 
9. Nom et pr?nom du / de la repr?sentant(e)* .......
  Name of representative* / Прізвище та ім.я представника*  
 
10. Profession du / de la repr?sentant(e)  .................................................................... 
  Occupation of representative / Рід занять представника
 
11. Adresse du / de la repr?sentant(e) ... ............. 
  Address of representative / Адреса представника
 
12. Tel. N??/ Номер телефону  Fax N??/ Номер факсу .....
 
B.   LA HAUTE PARTIE CONTRACTANTE
THE HIGH CONTRACTING PARTY
ВИСОКА ДОГОВІРНА СТОРОНА
 
   (Indiquer ci-apr?s le nom de l’Etat / des Etats contre le(s) quel(s) la requ?te est dirig?e)
  (Fill in the name of the State(s) against which the application is directed)
  (Зазначте Державу(и), проти якої(их) спрямована заява)
 
13. .....Ukraine ¬– Україна....................................................................................................................................
 
II.  EXPOS? DES FAITS | STATEMENT OF THE FACTS | ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ
 
  (Voir chapitre II de la note explicative)
  (See Part II of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ ІІ Пояснювальної нотатки)
 
14.  
General information
Загальні відомості

 In his official position of the Kyiv city head (mayor) Mr Leonid Mychailovych Chernovetskiy speaks accentuated Russian, the language of the national minority in independent Ukraine. This is a well-known fact the respondent does not deny. By ignoring Ukrainan as the language of our citizenship he violates Ukrainian laws, infringes on my rights and humiliates my dignity:
1. This is a violation of Article 10 of the Constitution of Ukraine. In its Decision N 10-рп/99 of 14 December 1999 the Constitutional Court of Ukraine explained: “The statement of the first part of Article 10 of the Constitution of Ukraine that “the state language in Ukraine is Ukrainian” is to be understood in such a way that Ukrainian as a state language is an obligatory means of commucation on all territory of Ukraine in exercising authority by the state power bodies and institutions of local government (it is the language of acts, work, clerical business, documentation etc.) and in other public spheres of social life that are defined by law (part five of Article 10 of the Constitution of Ukraine)”.
Mr Chernovetskiy’s language practice is a violation of Article 19 of the Constitution of Ukraine which states the following: “State power bodies, institutions of local government and their officials are obliged to act only on the ground, within authority and in ways forseen by the Constitution and laws of Ukraine”.
The aforesaid practice violates Article 68 of the Constitution of Ukraine which reads: “Everyone is obliged to strictly abide by the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine, not to violate the rights and freedoms, honour and dignity of other people. Ignorance of laws does not free from legal responsibility”.
Mr Chernovetskiy’s language policy is a violation of Article 42 of the law “On the local government in Ukraine” according to which the city head “ensures the fulfillment of implementation of the Constitution and laws of Ukraine”.
2. According to Article 9 the Constitution of Ukraine the acting international treaties ratified by the Verhovna Rada (parliment) of Ukraine are part of the national law. Mr Chernovetskiy’s language practice violates Articles 23, 24 and 28 of the Constitution of Ukraine and Articles 3, 4, 8 and 14 of the 1950 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. I am subjected to official behaviour that humiliates my personal dignity of a citizen, and I am discriminated by language and ethnic origin: the respondent’s language practices impose on me a burden of forced and compulsory labour (translation from Russian) and demonstrate dispespect to my personal life. My native language is Ukrainian which directly features and manifests my activity (life). The attempt to enforce and impose a different language on me infringes on my personal life. I live in Ukraine, my life is part of Ukraine’s destiny and is ruled by its laws, I attribute myself to its existence. That is why the violation of Ukrainaian laws by the respondent as to my rights and freedoms groundlessly interferes with my private life and puts an obstacle to my free personal development.
3. According to Articles 10 and 11 of the Framework Convention on the Protection of National Minorities Mr Chernovetskiy has the right to use the minority language “in relations between those persons” and in private life. In other cases the use of the language of a national minority is a violation of Articles 20 and 21 of the same Convention that read: “any person belonging to a national minority shall respect the national legislation and the rights of others, in particular those of persons belonging to the majority or to other national minorities. Nothing in the present framework Convention shall be interpreted as implying any right to engage in any activity or perform any act contrary to the fundamental principles of international law and in particular of the sovereign equality, territorial integrity and political independence of States”.

Черновецький Леонід Михайлович як Київський міський голова у спілкуванні використовує мову національної меншини: російську. Це є загальновідомий факт, який сам відповідач не заперечує. Нехтуючи українською як мовою громадянства він порушує законодавство України, що призводить до порушення моїх прав і приниження моєї гідності:
1. Це є порушенням ст. 10 Конституції України. Конституційний Суд у Рішенні від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 вирішив: “Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так,  що  українська  мова  як  державна  є  обов'язковим  засобом спілкування на всій території України при  здійсненні  повноважень органами  державної  влади  та  органами  місцевого самоврядування (мова актів,  роботи,  діловодства,  документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)”.
Така мовна практика п. Черновецького є порушенням ст. 19 Конституції України де зазначено: "Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України".
Названа практика є порушенням ст. 68 Конституції України де зазначено: "Кожен  зобов'язаний неухильно  додержуватися Конституції України та законів України, не  посягати  на  права  і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності".
Мовна політика п. Черновецького є порушенням ст. 42 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” у відповідності до якої міський голова "забезпечує здійснення додержання Конституції та законів України".
2. Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою  України,  є  частиною  національного законодавства України. Дії відповідача порушують статті 23, 24, 28 Конституції та статті 3, 4, 8 та 14  Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Я піддаюсь такому поводженню, яке принижує мою особисту громадянську гідність, і зазнаю дискримінації за мовною ознакою та етнічним походженням: дії відповідача приневолюють мене до примусової і обов’язкової праці (перекладу з російської мови) та демонструють неповагу до мого особистого життя. Моя рідна мова – українська,  яка виступає безпосереднім проявом моєї діяльності (життя). Намагання нав’язати мені іншу мову є зневагою до мого особистого життя. Я живу в Україні. Моє особисте життя – чаcтина долі України, воно регламентується її законами, я ототожнюю себе з її існуванням. Тому порушення відповідачем законодавства України в частині моїх прав і свобод є безпідставним втручанням у моє особисте життя і перешкодою вільному розвитку моєї особистості.
3. У відповідності до статей 10 та 11 Рамкової конвенції про захист національних меншин Черновецький Л.М. має право використовувати мову меншини  “у  спілкуванні  цих осіб між собою” та у приватному житті. В інших випадках спілкування мовою національної меншини є порушенням статей 20 та 21 цієї ж конвенції, де сказано: “Будь-яка особа, що належить до  національної  меншини, повинна поважати національне  законодавство та права інших осіб,  зокрема тих,  що складають більшість  населення або належать до інших національних меншин. Ніщо у цій Рамковій конвенції не може тлумачитись як таке, що передбачає будь-яке  право  займатися  будь-якою  діяльністю  або здійснювати будь-які дії, що суперечать основним принципам міжнародного права, і зокрема принципам суверенної рівності, територіальної цілісності та політичної незалежності держав”.

Events in Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv
Події в Шевченківському районному суді міста Києва

By decision of 11 July 2006 made by Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv I was refused the action for the acknowledgement of the official language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy to be legally ungrounded and for putting an obligation upon him as city head to communicate in the state language as demanded by law.
During the examination of the case the court made a number of gross blunders as for pecuniary and procedure rights.
The decision of the court is wrong because of the following reasons.
I. Ill-applied were the norms of judicial procedure that regulate the work of the court of first instance and ensure the equality of rights of all participants in the administrative judicial process before law and court.
1. Regardless of Article 110 of the Code of Administrative Justicing the court did not take any measures for an all-round and objective examination of the case during one session  or within due term. In particular no decision was made on having a preliminary court session. That was a violation of the condition envisaged by Article 111 of the Code of Administrative Justicing demanding “to ensure a comprehensive and objective judgement of the case within a reasonable term”. The position of the responding side became clear only during the court session when it produced a sort of denial. It is only after receiving a disagreement that the court, according to point 5 of part 4 of Article 111, is supposed to take “actions that are necessary to prepare the case for consideration in the court”.
2. The responder’s objections are partly outlaid in Russian, which is absolutely unacceptable for me and breaks the requirement of point 1 of Article 15 of the Code of Administrative Justicing which reads: “Administrative legal procedure is to be carried out in the state language”. That is why I handed a written appeal to the court requesting a Ukrainian text of the responder’s objections and enough time to prepare for the court session, that is to postpone the court session for several weeks. The court refused me that by keeping me down on language and ethnic basis, breaking part 2 of Article 10 of the Code of Administrative Justicing and violating my right of the particapant in the administrative court procedure. That refusal of the court also violated Articles 119 and 152 of the Code of Administrative Justicing, as I was devoid of the right to study the materials of the case and thus to debate with the respondent.
3. The court equally violated the norm of part 3 of Article 121 of the Code of Administrative Justicing which says that the court can have its session the same day the preliminary session is held only if the sides agree on that in writing. I gave no agreement of mine on having two sessions in one day. I asked to postpone the session.
II. Ill-applied were the norms of pecuniary right that regulate human rights and obligations and law-protected interest.
1. The Court ignored the Decision N 10-рп/99 of 14 December 1999 by the Constitutional Court of Ukraine that explained: “The statement of the first part of Article 10 of the Constitution of Ukraine that “the state language in Ukraine is Ukrainian” is to be understood in such a way that Ukrainian as a state language is an obligatory means of commucation on all territory of Ukraine in exercising authority by the state power bodies and institutions of local government (it is the language of acts, work, clerical business, documentation etc.) and in other public spheres of social life that are defined by law (part five of Article 10 of the Constitution of Ukraine)”. Thus the Constitution of Ukraine gives me the right to hear mayor Chernovetsky speak only Ukrainian at his work. Аnd this right is violated because the respondent, his representative and the court acknowledged that Mr. Chernovetskiy uses Russian as mayor. This is exactly what I call in question and dispute – the violation of laws by Mr. Chernovetsky while holding office.
The court also neglected and broke Article 10 of the Constitution by which the court as judiciary branch of power must “provide for an all-round development of Ukrainian in all spheres of public life on all territory of Ukraine”.
2. The Constitutional Court of Ukraine in its Decision N 18 of 1 December 2004 explained the concept of “law-protected interest” in its logical and sense connection with the concept “right” (in the narrow meaning of the word). Law-protected interest is a legal phenomenon that aims to satisfy individual needs one is conscious of. I am well aware of my individual need to translate my language right into reality.
The court ignored and neglected my interest protected by law that gives me the right to hear only Ukrainian from the respondent in office.  The court favoured the illegal interests of Mr.Chernovetskiy. The language rights of an individual are regulated by Articles 10, 23, 24, 28 of the Constitution of Ukraine and Articles 3, 4, 8 and 14 of the 1950 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The respondent is also a human being, but there is no conflict of interests. His language rights of a representative of a national minority are also wholly determined by Framework Convention on the Protection of National Minorities. According to Articles 10 and 11 of this Convention Mr Chernovetskiy has the right to use the minority language “in relations between those persons” and in private life. In other cases the use of the language of a national minority is a violation Articles 20 and 21 of the same Convention that read: “any person belonging to a national minority shall respect the national legislation and the rights of others, in particular those of persons belonging to the majority or to other national minorities. Nothing in the present framework Convention shall be interpreted as implying any right to engage in any activity or perform any act contrary to the fundamental principles of international law and in particular of the sovereign equality, territorial integrity and political independence of States”.
3. The court assets, in particular, that the plaintiff has not provided proof of the violation of the right to respect of dignity in connection with Mr. Chernovetskiy’s neglection of the Ukrainian language. The meaning of the word “dignity” (“гідність” in Ukrainian), according to “The New Explanatory Dictionary of Ukrainian”, includes awareness of one’s rights and one’s importance. It coincides with the meaning of the term  “interest” in point 3.1 of the Decision N 18 of 1 December 2004 made by the Constitutional Court of Ukraine where “one’s importance” is also mentioned. So, the meanings of the terms “dignity” and “interest” are very close. As the respondent, his representative and the court acknowledged that Mr. Chernovetskiy uses Russian as mayor, it testifies that my law-protected interest and my right to respect of my dignity are violated. And according to part 3 of Article 72 of the Code of Administrative Justicing the acknowledgment of the fact by the sides entangles no need for me to present any proof of of it.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 року мені відмовлено в задоволенні позову про визнання дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язання його як міського голову спілкуватись державною мовою, як  того вимагає закон.
 Протягом розгляду справи суд допуcтив низку грубих порушень норм матеріального та процесуального права.
Це рішення суду хибне через наступні причини.
І. Неправильне застосування норм процесуального права, які регулюють провадження в суді першої інстанції та забезпечують рівність усіх учасників адміністративного судового процесу перед законом і судом.
1. Суд усупереч вимог ст. 110 Кодексу Адміністративного Судочинства не вжив заходів для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення  справи в  одному  судовому  засіданні або протягом розумного строку. Зокрема не було прийнято  рішення  про  проведення  попереднього  судового засідання, що порушило вимогу ст. 111 КАС про “забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку”. Адже позиція відповідача стала відома лише у судовому засіданні, коли ним було надано заперечення. Саме після отримання судом заперечення відповідача суд у відповідності до п.5 ч. 4 ст. 111 повинен вчинити “дії,  необхідні  для  підготовки  справи  до судового розгляду”.
2. Заперечення відповідача частково викладено російською мовою, що для мене є абсолютно неприйнятним і порушує вимогу п.1 ст. 15 КАС: "Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою". Тому я звернувся з письмовою заявою до суду з вимогою надати мені текст заперечення виключно українською мовою і достатньо часу для підготовки до судового засідання, для чого перенести розгляд справи на декілька тижнів. Суд відмовив мені, чим обмежив мене за мовною ознакою та етнічним походженням і порушив ч. 2 ст. 10 КАС та моє право учасника судового адміністративного процесу. Своєю відмовою суд порушив також ст. 119 і 152 КАС, позбавивши мене права вивчити матеріали справи, отже і дебатувати з відповідачем.
3. Суд також порушив норму ч. 3 ст. 121 КАС, яка передбачає можливість проведення судового засідання у день попереднього судового засідання лише за письмової згоди сторін. Я такої згоди суду не давав, а просив про перенесення судового засідання.
ІІ. Неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють права і обов?язки людини та охоронюваний законом інтерес.
1. Судом проігноровано Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99: “Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так,  що  українська  мова  як  державна  є  обов'язковим  засобом спілкування на всій території України при  здійсненні  повноважень органами  державної  влади  та  органами  місцевого самоврядування (мова актів,  роботи,  діловодства,  документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)”. Таким чином Конституція надає мені право чути від Черновецького Л.М. виключно українську мову при виконанні ним обов’язків міського голови. І це право порушено, оскільки відповідач, його представник і суд визнали, що Чорновецький, як міський голова, спілкується російською мовою. Саме цю обставину – порушення законів при виконанні службових обв?язків Черновецьким Л.М. я і оспорюю.
Суд порушив ст. 10 Конституції ще й тим, що як одна з гілок влади у державі повинен “забезпечити  всебічний  розвиток  і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”.
2. У Рішенні Конституційного Суду № 18 від 01.12.2004 дано тлумачення поняття “охоронюваний законом інтерес” у логічно-смисловому зв?язку з поняттям “право” (у вузькому розумінні цього слова). Охоронюваний законом інтерес – це правовий феномен, який має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних потреб. Моя усвідомлена індивідуальна потреба – це реалізація мого мовного права.
Суд не забезпечив мій інтерес, який полягає в охоронюваному законом праві чути від відповідача лише українську мову, а забезпечив реалізацію незаконних інтересів Черновецького Л.М. Статті 10, 23, 24, 28 Конституції та статті 3, 4, 8, 14  Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року визначають мовні права людини. Відповідач також є людиною, але конфлікту інтересів не існує. Його мовні права як представника національної меншини також у повній мірі визначені Рамковою конвенцією про захист національних меншин. У відповідності до статей 10 та 11 Рамкової конвенції про захист національних меншин Черновецький Л.М. має право використовувати мову меншини  “у  спілкуванні  цих осіб між собою” та у приватному житті. В інших випадках спілкування мовою національної меншини є порушенням статей 20 та 21 цієї ж конвенції, де сказано: “Будь-яка особа, що належить до  національної  меншини, повинна поважати національне  законодавство та права інших осіб,  зокрема тих,  що складають більшість  населення або належать до інших національних меншин. Ніщо у цій Рамковій конвенції не може тлумачитись як таке, що передбачає будь-яке  право  займатися  будь-якою  діяльністю  або здійснювати будь-які дії, що суперечать основним принципам міжнародного права, і зокрема принципам суверенної рівності, територіальної цілісності та політичної незалежності держав”.
3. Суд стверджує, зокрема, що позивач не надав доказів щодо порушення права на повагу до його гідності у зв?язку з ігноруванням Черновецьким Л.М. української мови. Зміст слова “гідність” (“достоїнство”) згідно з “Новим тлумачним словником української мови” включає: усвідомлення своїх прав, своєї ваги, свого значення. Це повністю відповідає приведеному у п. 3.1. Рішення Конституційного Суду № 18 від 01.12.2004 змісту терміна “інтерес”, який, зокрема, включає: “б) вагу, значення;”. Отже, значення слів “гідність” і “інтерес” є дуже близькими. А оскільки відповідач, його представник та суд визнали, що відповідач спілкується російською мовою на посаді міського голови, то це свідчить про порушенням як мого охоронюваного законом інтересу так і порушенням мого права на повагу до моєї гідності. А у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС визнання сторонами факту не потребує надання мною доказів.
 
Events in the Court of Appeal of Kyiv
Події в Апеляційному суді м. Києва

The decision of 29 January 2007 made by the College of Judges of the Court of Appeal of Kyiv left in force the decision of the of 11 January 2006 by Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv by which I was refused action for the acknowledgement of the official language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy to be legally ungrounded and for putting an obligation upon him as city head to communicate in the state language as demanded by law.
The Court of Appeal of Kyiv as wells as the court of first instance wholly ignored my arguments as for the violation by Kyiv mayor Chernovetskiy of Ukrainian laws, Constitution and the ratified 1950 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The College of Judges of the Court of Appeal of Kyiv ill-aplied the norms of pecuniary right. Its reference to the law “On State Service” contradicts the Decision of the Constitutional Court of Ukraine N 21-рп\2003 of 25 December 2003. Mr. Leonid Chernovetskiy is both the city head of Kyiv and the head of Kyiv municipal state administration, but he is not a public servant (a state employee) by law. The officer of that type is no subject to the law “On State Service”. Such is the basic conclusion made in its Decision by the Constitutional Court of Ukraine.
The Court of Appeal of Kyiv made a statement in its decision that the Ukrainian laws put no ban on local executive and sel-government officers to use a language of a national minority. By so doing the Court of Appeal of Kyiv demonstrated its misinterpretation of the term “duty” which is used in Ukrainian laws and explained by the Constitutionmal Court. By this the Court of Appeal also showed its ill treatment of my position as for the right of a representative of a national minority to use the language of his minority: in my civil action I stressed my respect of the rights of national minorities outlaid in the Framework Convention on the Protection of National Minorities.
As an argument that allegedly gives Kyiv city head Chernovetskiy the right to speak and favour Russian the Court of Appeal cites in its decision the second paragragh of the first point of the Decision N 10-рп/99 made by the Constitutional Court of Ukraine on 14 December 1999: “Along with the state language, Russian and other languages of national minorities can be used, within limits and in order determined by laws of Ukraine, while exercising power in local executive bodies, the bodies of Autonomous Republic Crimea and bodies of local self-government”. But no law of Ukraine, the law “On the Capital of Ukraine, the Hero-City Kyiv” either, determines those “limits” and that “order” in the use of Russian or other national minority language. It is only clear that the norms of the Framework Convention on the Protection of National Minorities must be applied in the case.
According to the conditions of Article 195 of the Code of Administrative Justicing the court of appeal, while examining the case, checks up the lawfulness and validity of the decision made by the court of first instance within the arguments of the action.
In my case the decision of the Court of Appeal contains no argument whatsoever to dismiss those of the plaintiff’s appeal.
Under such conditions the Courts applied the norms of pecuniary and procedure laws incorrectly, which led to an unjust decision.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2007 року залишено в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 яким мені відмовлено в задоволенні позову про визнання дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд міста Києва, як і суд першої інстанції, повністю проігнорував мої докази щодо порушення Київським міським головою Черновецьким законодавства України, Конституції України та ратифікованої Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Колегія суддів Апеляційного суду міста Києва неправильно застосувала норми матеріального права. Посилання на закон "Про державну службу" суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25.12.2003 за № 21-рп\2003. Пан Леонід Черновецький одночасно є Київським міським головою і головою Київської міської державної адміністрації, але він не є державним службовцем. На посадову особу такого типу не поширюються вимоги Закону "Про державну службу". Саме такий висновок міститься в основі Рішення Конституційного Суду України.
Апеляційний суд міста Києва в своїй ухвалі висловив твердження, що законодавство України не містить заборони використання посадовими особами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування мови національних меншин. Цим Апеляційний суд міста Києва продемонстрував нерозуміння значення терміну "обов'язок" вжитого в Законах та у тлумаченнях Конституційного суду. Цим Апеляційний суд міста Києва також продемонстрував нерозуміння моєї позиції щодо права представника національної меншини на спілкування мовою своєї національної меншини – я в позовній заяві однозначно підкреслив свою повагу прав національних меншин викладених у Рамковій конвенції про захист національних меншин.
Як аргумент, що нібито дає право Київському міському голові Черновецькому  спілкуватись російською мовою Апеляційний суд міста Києва в своїй ухвалі цитує другий абзац першого пункту Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99: “Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень  місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування   можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку,  що визначаються законами України". Але жоден закон України, і у тому числі Закон "Про столицю України – місто-герой Київ", не встановлює таких "меж і порядку використання російської мови та інших мов національних меншин". Цілком зрозуміло, що в такому випадку мають діяти лише норми Рамкової конвенції про захист національних меншин.
Відповідно до вимог ст. 195 Кодексу Адміністративного Судочинства, при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В даному випадку в ухвалі апеляційного суду не наведено жодного коректного аргументу на спростування доводів викладених в апеляційній скарзі.
За таких обставин, судами допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
 
Events in the Highest Administrative Court of Ukraine
Події у Вищому адміністративному суді України

By decision made on 4 January 2009 by the Highest Administrative Court of Ukraine my appeal was dismissed.
The College of Judges of the court of last resort in Ukraine overtook the viewpoint of other two courts I appealed previously, and it misused the norms of the procedure right that regulates legal procedings in a court of cassation instance and ensures just and open examination by an independent and impartial court.
In my cassation the Highest Administrative Court, according to part 3 of Article 213 of the Code of Administrative Justicing, I solicited to examine the case with me as participant in the court session. The like appeal to the court was made by all 76 people who joined my cassation in accordance with part 1 of Article 222 of the Code of Administrative Justicing after a social resonance to court refusals. Part 1 of Article 222 of the Code of Administrative Justicing reads: “A court of cassation instance can examine the case in order of written procedure if no person taking part in the case has not solicited for his (her) personal participation in the court session”. This legal norm was violated by the Highest Administrative Court of Ukraine: the case was considered without those who had felicited to take part in the court session. Neither me, nor anyone who supported my appeal received a notice of case examination. This attempt to hide away the consideration of the case from the public testifies that the court of last instance was conscious of the illegal character of its decision that violates the rights of the plaintiff and other people by language and ethnic origin.
The College of Judges of the Highest Administrative Court ill-applied the norms of pecuniary right. Its reference to the law “On State Service” contradicts the Decision of the Constitutional Court of Ukraine N 21-рп\2003 of 25 December 2003. Mr. Leonid Chernovetskiy is both the city head and the head of Kyiv municipal state administration, but he is not a public servant (a state employee) by law. The officer of that type is no subject to the law “On State Service”. Such is the basic conclusion made in its Decision by the Constitutional Court of Ukraine.
The court did not even read my appeal attentively: it did not pay attention to the fact that I brought in my action against Mr. Chernovetkiy as the city head, an officer of local self-government, not the head of the state administration in Kyiv.
According to the requirements of Article 220 of the Code of Administartive Justicing the court of last cassation instance checks up the court decisions of first and appeal instances within the contents of the cassation. In our case the decision of the court of cassation contains no argument whatsoever to dismiss those of the plaintiff’s appeal, in particular those that testify to the violation of human rights guaranteed by the 1950 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Instead, the decision provides a interpretation of the norms of the law “On State Service” although no interpretation is the competence of the Highest Administrative Court. Objecting to the norm set out in Article 10 of this law which obliges a state servant to abide by the Constitution the court refers to Article 11 of the same law which entitles a state servant  to share rights and freedoms guaranteed by the Constitution and laws of Ukraine. By so doing the College of Judges demonstrated its flat bias and incompetence as for legal terms. The “Big Encyclopedic Legal Dictionary” published by the Institute of State and Right of the National Academy of Sciences of Ukraine gives such an explanation of the term “duty to adhere to the Constitution and laws of Ukraine”: “This Constitutional requirement is sealed by Article 68 of the Constitution of Ukraine. It covers both physical and juridical persons. It envisages accurate and strict fulfilment of the Constitution and laws of Ukraine and does not accept violation of them. It is fundamental for law and order in the country”.
Under such conditions the Courts applied the norms of pecuniary and procedure laws incorrectly, which led to an unjust decision.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України  від 04 лютого 2009 року мою касаційну скаргу було відхилено.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю прийняла точку зору попередніх інстанцій, а також неправильно застосувала норми процесуального права, які регулюють провадження в суді касаційної інстанції та забезпечують справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом.
В касаційній скарзі у відповідності до ч. 3 ст.  213 Кодексу Адміністративного Судочинства я заявив клопотання про розгляд справи за моєю участю у судовому засіданні суду касаційної інстанції. Таке клопотання у своїх заявах про приєднання до моєї касаційної скарги заявили і усі 76 чоловік, що у відповідності до ч. 1 ст. 217 Кодексу Адміністративного Судочинства приєднались до моєї касаційної скарги після певного резонансу в суспільстві на рішення попередніх судових інстанцій. Частина 1 ст. 222 Кодексу Адміністративного Судочинства зазначає: "Суд касаційної інстанції може розглянути справу в  порядку письмового  провадження,  якщо  жодна з осіб,  які беруть участь у справі,  не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судовому засіданні". Ця норма Вищим адміністративним судом була порушені – справа розглядалась за відсутності осіб, які заявили клопотання про участь у судовому засіданні. Я та зазначені особи повідомлення про розгляд справи не отримував. Це намагання приховати від громадськості розгляд справи свідчить про те, що суд останньої інстанції  усвідомлював протизаконний характер свого рішенняя, яке порушує права позивача й інших осіб за мовною ознакою та етнічним походженням.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України неправильно застосувала норми матеріального права. Посилання на Закон "Про державну службу" суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25.12.2003 за № 21-рп\2003. Посилання на закон "Про державну службу" суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25.12.2003 за № 21-рп\2003. Пан Леонід Черновецький одночасно є Київським міським головою і одночасно головою Київської міської державної адміністрації, але він не є державним службовцем. На посадову особу такого типу не поширюються вимоги Закону "Про державну службу". Саме такий висновок міститься в основі Рішення Конституційного Суду України.
Суд навіть не читав моєї заяви уважно: він не звернув уваги на те, що я подав позов до п. Черновецького як до Київського міського голови – посадової особи місцевого самоврядування., а не керівника державної адміністрації міста Києва.
Відповідно до вимог ст. 220 Кодексу Адміністративного Судочинства суд касаційної інстанції переглядає судові  рішення  судів першої та апеляційної інстанцій у межах змісту касаційної скарги. В даному випадку, в ухвалі касаційного суду не наведено жодного аргументу на спростування доводів викладених в касаційній скарзі, зокрема щодо порушень прав людини, гарантованих Конвенцієї про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Натомість в ухвалі міститься тлумачення норм Закону "Про державну службу", що не є компетенцією Вищого адміністративного суду. При цьому, заперечуючи норму ст. 10 цього Закону про обов’язок державного службовця додержуватися Конституції, посилаються на ст. 11 цього Закону, яка передбачає право державного службовця користуватися правами і свободами гарантованими Конституцією і законами України. Цим колегія суддів засвідчила свою банальну упередженість та некомпетентність стосовно юридичних термінів. Виданий Інститутом Держави і Права Національної Академії Наук України Великий енциклопедичний юридичний словних так тлумачить термін "обов’язок додержуватися Конституції і законів України": "конституційна вимога закріплена ст. 68 Конституції України. Стосується як фізичних, так і юридичних осіб. Передбачає точне і неухильне виконання Конституції і законів України, неприпустимість їх порушення. Є основою правопорядку в країні.".
За таких обставин, судами допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IV. EXPOS? DE LA OU DES VIOLATION(S) DE LA CONVENTION ET / OU DES PROTOCOLES ALL?GU?E(S), AINSI QUE DES ARGUMENTS ? L.APPUI  STATEMENT OF ALLEGED VIOLATION(S) OF THE CONVENTION  AND / OR PROTOCOLS AND OF RELEVANT ARGUMENTS
V. ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА/АБО ПРОТОКОЛІВ ТА  ВІДПОВІДНА АРГУМЕНТАЦІЯ
 
  (Voir chapitre III de la note explicative)
  (See Part III of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ ІІІ Пояснювальної нотатки)
 
15.
 
Violation of Article 3 of the Convention
Порушення ст. 3 Конвенції.

Article 3 of the Convention establishes:
Ст. 3 Конвенції встановлює:
 
Стаття 3 - Жодна людина не може бути піддана катуванням, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. Article 3 – No one shall be subjected to torture or inhuman or degrading treatment or punishment.
 
I hold that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that humiliates my human dignity and makes me a second-rate person devoid of rights. The courts of the state Ukraine have ignored three decisions of the Constitutional Court of Ukraine.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, що піддає мене такому, що принижує мою гідність поводженню та фактично робить мене другосортною безправною людиною в Україні. При цьому суди держави Україна проігнорували три рішення Конституційного Суду України.

Violation of part 2 of Article 4 of the Convention
Порушення ч. 2 ст. 4 Конвенції.

Part 2 of Article 4 of the Convention establishes:
 Ч. 2 ст. 4 Конвенції встановлює:

Стаття 4 - Ніхто не може бути приневолений виконувати примусову чи обов'язкову працю. Article 4 – No one shall be required to perform forced or compussory labour.
 
I think that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that forces me do the work of translating from a foreign language, despite the fact that Ukrainian is a state language by Constitution and the respondent knows Ukrainian perfectly.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, спрямованою на приневолення мене до виконання примусової та обов’язкової праці з перекладу з іноземної мови незважаючи на ту обставину, що українська мова є державною мовою за Конституцією і відповідач досконало володіє українською мовою.

Violation of Article 6 of the Convention
Порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції

 Article 6 of the Convention establishes:
Ст. 6 Конвенції встановлює:

Стаття 6 - Кожна людина  при  визначенні  її  громадянських  прав  та
обов'язків  або  при  висуненні проти неї будь-якого кримінального
обвинувачення  має  право  на  справедливий  і  відкритий  розгляд
упродовж   розумного   строку  незалежним  і  безстороннім  судом,
створеним відповідно  до  закону. Article 6 – In the determination of his civil rights and obligations or of any criminal charge against him, everyone is entitled to a fair and public hearing within a reasonable time by an independent and impartial tribunal established by law.
 
I think that a number of violations of the norms of procedure right by the court of first instance, the norms that ensure equality of all participants of the legal administrative process, and the consideration of the case in the teeth of the norms of the Code of Administrative Justicing without my participation in the cassation court session is an action of the state Ukraine that violates my right to a just and open examination of the case by a free and impartial court. And more, the courts of the state Ukraine have ignored three decisions of the Constitutional Court of Ukraine.
Вважаю, що низка порушень норм процесуального права судом першої інстанції, – норм, які забезпечують рівність усіх учасників судового адміністративного процесу перед законом і судом, – та розгляд справи всупереч нормам Кодексу Адміністративного Судочинства без моєї участі у судовому засіданні суду касаційної інстанції є дією держави Україна, що порушує моє право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом. При цьому суди держави Україна проігнорували 3 рішення Конституційного Суду України.
 
Violation of Part 1 of Article 8 of the Convention
Порушення ч. 1 ст. 8 Конвенції

Part 1 of Article 8 of the Convention establishes:
Ч. 1 ст. 8 Конвенції встановлює:

 Стаття 8 - Кожна  людина  має  право  на  повагу  до  її особистого і сімейного життя, житла і таємниці листування. Article 8 – Everyone has the right to respect for his private and family life, his home and his correspondence.
 
I think that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that interferes in my private life, as no one has the right to impose a foreign language on me and I am myself in a position to decide which language, apart from my native (state) one, I am supposed to use in the state Ukraine.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, спрямованою на втручання в моє особисте життя, оскільки ніхто не має права нав’язувати мені чужу іноземну мову і лише я особисто можу вирішувати, якою мовою, крім рідної (державної), мені слід користуватись в державі Україна.

Violation of Article 14 of the Convention
Порушення ст. 14 Конвенції

Article 14 of the Convention establishes:
 Ст. 14 Конвенції встановлює:

Стаття 14 - Здійснення прав  і  свобод,  викладених  у   цій   Конвенції, гарантується  без будь-якої дискримінації за ознакою статі,  раси, кольору шкіри,  мови,  релігії,  політичних чи  інших  переконань, національного    або   соціального   походження,   належності   до національних  меншин,  майнового  стану,  народження   або   інших обставин Article 14 – The enjoyment of the rights and freedoms set forth in this Convention shall be secured without discrimination on any ground such as sex, race, colour, language, religion, political or other opinion, national or social origin, association with a national minority, property, birth, other status.
 
I think that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that discriminates me by language and ethnic origin. By that cost the state Ukraine favours the Russian national minority, although Article 10 of the Constitution of Ukraine reads: “The state provides for an all-round development of Ukrainian in all spheres of public life on all territory of Ukraine”.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, спрямованою на дискримінацію мене за ознакою мови та національного походження. Цим коштом держава Україна надає переваги російській національній меншині, хоча у статті 10 Конституції України зазначено: "Держава  забезпечує  всебічний  розвиток  і  функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

IV.  EXPOS? RELATIF AUX PRESCRIPTIONS DE L.ARTICLE 35 § 1 DE LA CONVENTION | STATEMENT RELATIVE TO ARTICLE 35 § 1 OF THE CONVENTION | ЗАЯВА ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ
 
(Voir chapitre IV de la note explicative. Donner pour chaque grief, et au besoin sur une feuille s?par?e, les renseignements
demand?s sous les points 16 ? 18 ci-apr?s)
(See Part IV of the Explanatory Note. If necessary, give the details mentioned below under points 16 to 18 on a separate sheet for
each separate complaint)
(Див. Розділ IV Пояснювальної нотатки. Якщо необхідно, дайте пояснення (по пунктах 16 - 18 заяви) до кожного
окремого предмету скарги на окремому аркуші)
 
16. D?cision interne d?finitive (date et nature de la d?cision, organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)
      Final decision (date, court or authority and nature of decision)
Остаточне внутрішнє рішення (дата та юридична природа рішення, орган, що його ухвалив (судова чи інша інстанція)
 
The decision made the Highest Administrative Court of Ukraine of 4 February 2009.
Ухвала Вищого адміністративного суду України  від 04 лютого 2009 року.

17. Autres d?cisions (?num?r?es dans l’ordre chronologique en indiquant, pour chaque d?cision, sa date, sa nature et l’organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)
Other decisions (list in chronological order, giving date, court or authority and nature of decision for each of them) 
Інші рішення (в хронологічному порядку, із зазначенням по кожному з них дати прийняття, юридичної природи, а також органу (судового чи іншого), який це рішення ухвалив
 
– The decision of 11 July 2006 by Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv.
– The decision of 29 January 2007 made by the College of Judges of the Court of Appeal of Kyiv.
– Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 року;
– Ухвала колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2007 року.

18. Dispos(i)ez-vous d’un recours que vous n'avez pas exerc?? Si oui, lequel et pour quel motif n’a-t-il pas ?t? exerc??
Is there or was there any other appeal or other remedy available to you which you have not used? If so, explain why you have not used it.
Чи існують (існували) будь-які інші засоби внутрішнього захисту, які Ви не використали? Якщо так, поясніть, чому.
  
 No such unused effective means or other remedy ever exists .
Інших ефективних засобів внутрішнього захисту не використаних заявником не існує. 
 
V.  EXPOS? DE L'OBJET DE LA REQU?TE ET PR?TENTIONS PROVISOIRES POUR UNE SATISFACTION EQUITABLE | STATEMENT OF THE OBJECT OF THE APPLICATION AND PROVISIONAL CLAIMS FOR JUST SATISFACTION | ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ ЗАЯВИ ТА ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗМІРУ СПРАВЕДЛИВОЇ САТИСФАКЦІЇ
 
  (Voir chapitre V de la note explicative)
  (See Part V of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ V Пояснювальної нотатки)
 
19.
To eastablish the fact of violation of the Convention
To eastablish the fact that the Articles 3, 4, 8, 6, 14 of the Convention have been violated in regard to the applicant
Встановити наявність порушень Конвенції.
Встановити наявність щодо заявника порушення  ст. 3, 4, 6, 8, 14 Конвенції.

Compensation.
  Taking into account that
– in opinion of the applicant, the right for a compensation after Article 41 of the Convention must be effective, and its aim is to cover the damage to the victim, and it is equally a means to prevent the like violations on the part of the srate, and would invite the state to change the practices of violating the Convention, thus diminishing the number of  complaints to the European Court from Ukraine.
– the illegal actions of the state bodies caused great moral damage to the applicant.
the applicant reqests from Ukraine a compensation of 50000 (fifty thousand) hryvna mentioned above as a warning to prevent futher violations of the Conventions on the side of the state.

Відшкодування.
Враховуючи те, що:
1. – на думку заявника право на відшкодування згідно зі ст. 41 Конвенції повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку держави вчинення порушень Конвенції, отже має бути відчутним не тільки для заявника, але й для держави, що спонукало б державу вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями Конвенції, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг, які надходять на адресу Європейського суду з України;
2. – незаконними діями державних органів заявнику спричинена значна моральна шкода,.
заявник вимагає від України відшкодування у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень як попередження з боку держави вчинення порушень Конвенції.

VI. AUTRES INSTANCES INTERNATIONALES TRAITANT OU AYANT TRAIT? L.AFFAIRE | STATEMENT CONCERNING OTHER INTERNATIONAL PROCEEDINGS | ЗАЯВА СТОСОВНО ПРОЦЕДУР У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТАНЦІЯХ
 
  (Voir chapitre VI de la note explicative)
  (See Part VI of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ VI Пояснювальної нотатки)
 
 20. Avez-vous soumis ? une autre instance internationale d’enqu?te ou de r?glement les griefs ?nonc?s dans la pr?sente
      requ?te? Si oui, fournir des indications d?taill?es ? ce sujet.
     Have you submitted the above complaints to any other procedure of international investigation or settlement? If so,  give full details.
    Чи подавали Ви скарги, викладені вище, до будь-якої іншої міжнародної інстанції для розслідування або
     урегулювання? Якщо так, вкажіть подробиці.
 
The complaint outlaid above has not been submitted to other international bodies.
Викладені вище скарги не подавались до інших міжнародних інстанцій.

VII. PI?CES ANNEX?ES
VIII. LIST OF DOCUMENTS
IX. ПЕРЕЛІК ДОДАНИХ ДОКУМЕНТІВ
 (PAS D'ORIGINAUX, UNIQUEMENT DES COPIES)
 (NO ORIGINAL DOCUMENTS,  ONLY PHOTOCOPIES)
(ДОДАВАЙТЕ НЕ ОРИГІНАЛИ ДОКУМЕНТІВ, А ВИКЛЮЧНО КОПІЇ)
 
(Voir chapitre VII de la note explicative. Joindre copie de toutes les d?cisions mentionn?es sous ch. IV et VI ci-dessus. Se procurer, au besoin, les copies n?cessaires, et, en cas d’impossibilit?, expliquer pourquoi celles-ci ne peuvent pas ?tre obtenues. Ces documents ne vous seront pas retourn?s.)
(See Part VII of the Explanatory Note. Include copies of all decisions referred to in Parts IV and VI above. If you do not have copies, you should obtain them. If you cannot obtain them, explain why not. No documents will be returned to you.)
(Див. Розділ VII Пояснювальної нотатки. Додайте копії усіх рішень, зазначених у Розділах IV та VI заяви. Якщо у Вас немає копій, отримайте  їх. Якщо Ви не можете їх отримати, поясніть, чому.)
 
21.
- civil action;
- application to exactify claims in the action;
- decision made by regional court;
- plaintiff’s appeal;
- decision by the court of appeal
- cassation;
- decision by cassation last instance

- позовна заява;
- заява про уточнення позовних вимог;
- рішення районного суду;
- апеляційна скарга;
- ухвала апеляційного суду;
- касаційна скарга;
- ухвала вищої касаційної інстанції;

  VIII.  D?CLARATION ET SIGNATURE | DECLARATION AND SIGNATURE | ДЕКЛАРАЦІЯ ТА ПІДПИС
 
  (Voir chapitre VIII de la note explicative)
  (See Part VIII of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ VIII Пояснювальної нотатки)
 
I hereby declare that, to the best of my knowledge and belief, the information I have given in the present  application form is correct.
Je d?clare en toute conscience et loyaut? que les renseignements qui figurent sur la pr?sente formule de requ?te sont exacts.
Я свідомо заявляю, що усі представлені у цій заяві відомості є точними.
 
Lieu / Place / Місце  м. Київ.
Date / Date / Дата ……. ….................................................. 
 
_______________________                           
 (Signature du / de la requ?rant(e) ou du / de la repr?sentant(e))
(Signature of the applicant or of the representative)
(Підпис заявника або представника)

Voir Note explicative                                                                             Numero de dossier
See Explanatory Note                                                 File-number
Див. Пояснювальну нотатку       Номер справи
UKR

COUR EUROP?ENNE DES DROITS DE L’HOMME
EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
 
Conseil de l’Europe – Council of Europe
Strasbourg, France - Страсбург, Франція
 
REQU?TE
APPLICATION
ЗАЯВА
 
pr?sent?e en application de l’article 34 de la Convention europ?enne des Droits de l’Homme,
ainsi que des articles 45 et 47 du R?glement de la Cour
 
under Article 34 of the European Convention on Human Rights
and Rules 45 and 47 of the Rules of Court
 
у відповідності до Статті 34 Європейської Конвенції з Прав Людини,
а також до Статей 45 та 47 Процедури Суду
 
IMPORTANT: La pr?sente requ?te est un document juridique et peut affecter vos droits et obligations
  This application is a formal legal document and may affect your rights and obligations.
   ВАЖЛИВО:   Ця заява є юридичним документом, який може заторкнути Ваші права та обов'язки
I. LES PARTIES
II. THE PARTIES
III. СТОРОНИ
 
 A. LE REQU?RANT / LA REQU?RANTE 
B. THE APPLICANT
C. ЗАЯВНИК
 
   (Renseignements ? fournir concernant le / la requ?rant(e) et son / sa repr?sentant(e) ?ventuel(le))
   (Fill in the following details of the applicant and the representative, if any)
  (Відомості про заявника, а також про його представника, якщо такий є)
 
1. Nom de famille   
  Surname / Прізвище заявника 2. Pr?nom (s) ...................
  First name (s) / Ім.я та по-батькові
 
Sexe: masculin / feminin  Sex:  male / female Стать: чоловіча /жіноча
 
3. Nationalit?   громадянка України.................................
Nationality / Громадянство 4. Profession    ………..
Occupation / Рід занять
 
5. Date et lieu de naissance .... 
Date and place of birth / Дата та місце народження
 
6. Domicile Україна, місто Київ, .............. …………………....…...
Permanent address / Постійна адреса
 
7. Tel. N??/ Номер телефону …………........………………………………………………..
 
8. Adresse actuelle (si diff?rente de 6.) ....................................
Present address (if different from 6.) / Теперішня адреса  (якщо відрізняється від 6.)
 
9. Nom et pr?nom du / de la repr?sentant(e)* .......
  Name of representative* / Прізвище та ім.я представника*  
 
10. Profession du / de la repr?sentant(e)  .................................................................... 
  Occupation of representative / Рід занять представника
 
11. Adresse du / de la repr?sentant(e) ... ............. 
  Address of representative / Адреса представника
 
12. Tel. N??/ Номер телефону  Fax N??/ Номер факсу .....
 
 B.   LA HAUTE PARTIE CONTRACTANTE
THE HIGH CONTRACTING PARTY
ВИСОКА ДОГОВІРНА СТОРОНА
 
   (Indiquer ci-apr?s le nom de l’Etat / des Etats contre le(s) quel(s) la requ?te est dirig?e)
  (Fill in the name of the State(s) against which the application is directed)
  (Зазначте Державу(и), проти якої(их) спрямована заява)
 
 13. .....Україна.................................................................................................................................
 
 II.  EXPOS? DES FAITS | STATEMENT OF THE FACTS | ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ
 
  (Voir chapitre II de la note explicative)
  (See Part II of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ ІІ Пояснювальної нотатки)
 
14.  
General information
Загальні відомості

In May 2006 Mr Volodymyr Olexandrovych Bohaichuk brought in an action to the Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv for the acknowledgement of the official language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy to be legally ungrounded and for putting an obligation upon him as city head to communicate in the state language as demanded by law. This concerns my rights, freedoms and interests. I support the action demands brought in by Mr Bohaichuk and, in accordance with part 1 of Article 217 of the Code of Administartive Justicing, I joined his action.

 In his official position of the Kyiv city head (mayor) Mr Leonid Mychailovych Chernovetskiy speaks accentuated Russian, the language of the national minority in independent Ukraine. This is a well-known fact the respondent does not deny. By ignoring Ukrainan as the language of our citizenship he violates Ukrainian laws, infringes on my rights and humiliates my dignity:
 1. This is a violation of Article 10 of the Constitution of Ukraine. In its Decision N 10-рп/99 of 14 December 1999 the Constitutional Court of Ukraine explained: “The statement of the first part of Article 10 of the Constitution of Ukraine that “the state language in Ukraine is Ukrainian” is to be understood in such a way that Ukrainian as a state language is an obligatory means of commucation on all territory of Ukraine in exercising authority by the state power bodies and institutions of local government (it is the language of acts, work, clerical business, documentation etc.) and in other public spheres of social life that are defined by law (part five of Article 10 of the Constitution of Ukraine)”.
 Mr Chernovetskiy’s language practice is a violation of Article 19 of the Constitution of Ukraine which states the following: “State power bodies, institutions of local government and their officials are obliged to act only on the ground, within authority and in ways forseen by the Constitution and laws of Ukraine”.
The aforesaid practice violates Article 68 of the Constitution of Ukraine which reads: “Everyone is obliged to strictly abide by the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine, not to violate the rights and freedoms, honour and dignity of other people. Ignorance of laws does not free from legal responsibility”.
Mr Chernovetskiy’s language policy is a violation of Article 42 of the law “On the local government in Ukraine” according to which the city head “ensures the fulfillment of implementation of the Constitution and laws of Ukraine”.
2. According to Article 9 the Constitution of Ukraine the acting international treaties ratified by the Verhovna Rada (parliment) of Ukraine are part of the national law. Mr Chernovetskiy’s language practice violates Articles 23, 24 and 28 of the Constitution of Ukraine and Articles 3, 4, 8 and 14 of the 1950 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. I am subjected to official behaviour that humiliates my personal dignity of a citizen, and I am discriminated by language and ethnic origin: the respondent’s language practices impose on me a burden of forced and compulsory labour (translation from Russian) and demonstrate dispespect to my personal life. My native language is Ukrainian which directly features and manifests my activity (life). The attempt to enforce and impose a different language on me infringes on my personal life. I live in Ukraine, my life is part of Ukraine’s destiny and is ruled by its laws, I attribute myself to its existence. That is why the violation of Ukrainaian laws by the respondent as to my rights and freedoms groundlessly interferes with my private life and puts an obstacle to my free personal development.
3. According to Articles 10 and 11 of the Framework Convention on the Protection of National Minorities Mr Chernovetskiy has the right to use the minority language “in relations between those persons” and in private life. In other cases the use of the language of a national minority is a violation of Articles 20 and 21 of the same Convention that read: “any person belonging to a national minority shall respect the national legislation and the rights of others, in particular those of persons belonging to the majority or to other national minorities. Nothing in the present framework Convention shall be interpreted as implying any right to engage in any activity or perform any act contrary to the fundamental principles of international law and in particular of the sovereign equality, territorial integrity and political independence of States”.

У травні 2006 року громадянин Богайчук Володимир Олександрович звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про визнання дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку. Це стосується моїх прав, свобод та інтересів. Я підтримую позовні вимоги Богайчука Володимира Олександровича і у відповідності до  ч. 1 ст. 217 Кодексу Адміністративного Судочинства України приєднався до його касаційної скарги.

Черновецький Леонід Михайлович як Київський міський голова у спілкуванні використовує мову національної меншини: російську. Це є загальновідомий факт, який сам відповідач не заперечує. Нехтуючи українською як мовою громадянства він порушує законодавство України, що призводить до порушення моїх прав і приниження моєї гідності:
1. Це є порушенням ст. 10 Конституції України. Конституційний Суд у Рішенні від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 вирішив: “Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так,  що  українська  мова  як  державна  є  обов'язковим  засобом спілкування на всій території України при  здійсненні  повноважень органами  державної  влади  та  органами  місцевого самоврядування (мова актів,  роботи,  діловодства,  документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)”.
Така мовна практика п. Черновецького є порушенням ст. 19 Конституції України де зазначено: "Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України".
Названа практика є порушенням ст. 68 Конституції України де зазначено: "Кожен  зобов'язаний неухильно  додержуватися Конституції України та законів України, не  посягати  на  права  і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності".
Мовна політика п. Черновецького є порушенням ст. 42 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” у відповідності до якої міський голова "забезпечує здійснення додержання Конституції та законів України".
2. Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою  України,  є  частиною  національного законодавства України. Дії відповідача порушують статті 23, 24, 28 Конституції та статті 3, 4, 8 та 14  Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Я піддаюсь такому поводженню, яке принижує мою особисту громадянську гідність, і зазнаю дискримінації за мовною ознакою та етнічним походженням: дії відповідача приневолюють мене до примусової і обов’язкової праці (перекладу з російської мови) та демонструють неповагу до мого особистого життя. Моя рідна мова – українська,  яка виступає безпосереднім проявом моєї діяльності (життя). Намагання нав’язати мені іншу мову є зневагою до мого особистого життя. Я живу в Україні. Моє особисте життя – чаcтина долі України, воно регламентується її законами, я ототожнюю себе з її існуванням. Тому порушення відповідачем законодавства України в частині моїх прав і свобод є безпідставним втручанням у моє особисте життя і перешкодою вільному розвитку моєї особистості.
3. У відповідності до статей 10 та 11 Рамкової конвенції про захист національних меншин Черновецький Л.М. має право використовувати мову меншини  “у  спілкуванні  цих осіб між собою” та у приватному житті. В інших випадках спілкування мовою національної меншини є порушенням статей 20 та 21 цієї ж конвенції, де сказано: “Будь-яка особа, що належить до  національної  меншини, повинна поважати національне  законодавство та права інших осіб,  зокрема тих,  що складають більшість  населення або належать до інших національних меншин. Ніщо у цій Рамковій конвенції не може тлумачитись як таке, що передбачає будь-яке  право  займатися  будь-якою  діяльністю  або здійснювати будь-які дії, що суперечать основним принципам міжнародного права, і зокрема принципам суверенної рівності, територіальної цілісності та політичної незалежності держав”.

Events in Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv
Події в Шевченківському районному суді міста Києва

By decision of 11 July 2006 made by Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv Mr Bohaichuk was refused the action for the acknowledgement of the official language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy to be legally ungrounded and for putting an obligation upon him as city head to communicate in the state language as demanded by law.
I did not take part in the events at the Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv as I joined the cassation action in accordance with part 1 of Article 217 of the Code of Administartive Justicing and thus supported its demands.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 року Богайчуку В.О. відмовлено в задоволенні позову про визнання дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку.
Я участі в подіях в Шевченківському районному суді міста Києва не брав, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 217 Кодексу Адміністративного Судочинства України приєднався до касаційної скарги підтримавши викладені у ній вимоги.
  
Events in the Court of Appeal of Kyiv
Події в Апеляційному суді м. Києва

By its decision of 29 January 2007 the College of Judges of the Court of Appeal of Kyiv left in force the decision of the of 11 January 2006 by Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv by which Mr Bohaichuk had been refused action for the acknowledgement of the official language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy to be legally ungrounded and for putting an obligation upon him as city head to communicate in the state language as demanded by law.
 I did not take part in the events at the the Court of Appeal of Kyiv as I joined the cassation action in accordance with part 1 of Article 217 of the Code of Administartive Justicing and thus supported its demands.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2007 року залишено в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 яким Богайчуку В.О. відмовлено в задоволенні позову про визнання дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку.
Я участі в подіях в Апепяційному суді міста Києва не брав оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 217 Кодексу Адміністративного Судочинства України приєднався до касаційної скарги підтримавши викладені у ній вимоги.

Events in the Highest Administrative Court of Ukraine
Події у Вищому адміністративному суді України

Part 1 of Article 217 of the Code of Administartive Justicing reads: “Pesons who take part in the case and likewise those who have not taken part in the case have the right to join the cassation action and support its demands any time before the cassation examination is terminated if  the court has made a decision about their rights,  freedoms, interests and obligations”. I took advantage of this right of mine which is reflected in the decision made the Highest Administrative Court of Ukraine on 4 February 2009.
By decision made on 4 January 2009 by the Highest Administrative Court of Ukraine Mr Bohaichuk’s cassation was dismissed.
The College of Judges of the court of last resort in Ukraine overtook the viewpoint of other two courts appealed previously, and it misused the norms of the procedure right. In my application to join in the case I solicited to examine the case with me as participant in the court session, as envisaged by part 3 of Article 213 of the Code of Administrative Justicing. Part 1 of Article 222 of the Code of Administrative Justicing reads: “A court of cassation instance can examine the case in order of written procedure if no person taking part in the case has not solicited for his (her) personal participation in the court session”. This legal norm was violated by the Highest Administrative Court of Ukraine: the case was considered without me though I had felicited to take part in the court session. I received no notice of case examination. This attempt to hide away the consideration of the case from the public testifies that the court of last instance was conscious of the illegal character of its decision that violates my rights by language and ethnic origin.
The College of Judges of the Highest Administrative Court ill-applied the norms of pecuniary right. Its reference to the law “On State Service” contradicts the Decision of the Constitutional Court of Ukraine N 21-рп\2003 of 25 December 2003. Mr. Leonid Chernovetskiy is both the city head and the head of Kyiv municipal state administration, but he is not a public servant (a state employee) by law. The officer of that type is no subject to the law “On State Service”. Such is the basic conclusion made in its Decision by the Constitutional Court of Ukraine.
The court did not even pay attention to the fact that еру action was brought in against Mr. Chernovetkiy as the city head, an officer of local self-government, not the head of the state administration in Kyiv.
According to the requirements of Article 220 of the Code of Administartive Justicing the court of last cassation instance checks up the court decisions of first and appeal instances within the contents of the cassation. In our case the decision of the court of cassation contains no argument whatsoever to dismiss those of the plaintiff’s appeal, in particular those that testify to the violation of human rights guaranteed by the 1950 Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Instead, the decision provides a interpretation of the norms of the law “On State Service” although no interpretation is the competence of the Highest Administrative Court. Objecting to the norm set out in Article 10 of this law which obliges a state servant to abide by the Constitution the court refers to Article 11 of the same law which entitles a state servant  to share rights and freedoms guaranteed by the Constitution and laws of Ukraine. By so doing the College of Judges demonstrated its flat bias and incompetence as for legal terms. The “Big Encyclopedic Legal Dictionary” published by the Institute of State and Right of the National Academy of Sciences of Ukraine gives such an explanation of the term “duty to adhere to the Constitution and laws of Ukraine”: “This Constitutional requirement is sealed by Article 68 of the Constitution of Ukraine. It covers both physical and juridical persons. It envisages accurate and strict fulfilment of the Constitution and laws of Ukraine and does not accept violation of them. It is fundamental for law and order in the country”.
While examining the case the Courts did not take into consideration the Decision  N 10-рп/99 of 14 December 1999 by the Constitutional Court of Ukraine that explained: “The statement of the first part of Article 10 of the Constitution of Ukraine that “the state language in Ukraine is Ukrainian” is to be understood in such a way that Ukrainian as a state language is an obligatory means of commucation on all territory of Ukraine in exercising authority by the state power bodies and institutions of local government (it is the language of acts, work, clerical business, documentation etc.) and in other public spheres of social life that are defined by law (part five of Article 10 of the Constitution of Ukraine)”.
The Courts did not take into consideration the Decision made by the Constitutional Court of Ukraine on 1 December 2004 on law-protected interest. According to its paragraph 4, point 3.6 the systemic analysis made by the the Constitutional Court testifies that the term “law-protected interest” has the same meaning in all laws of Ukraine in its logical connection with the concept of “right”.
I am well aware of my individual need to translate my language right into reality. The court ignored and neglected my interest protected by law that gives me the right to hear only Ukrainian from the respondent in office. The court favoured the illegal interests of Mr.Chernovetskiy.
Under such conditions the Courts applied the norms of pecuniary and procedure laws incorrectly, which led to an unjust decision.
Частина 1 ст. 217 Кодексу Адміністративного Судочинства України зазначає:" Особи,  які беруть участь у справі,  а також особи, які не брали участі у справі,  якщо суд вирішив питання про  їхні  права, свободи,  інтереси  чи  обов'язки,  у  будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги". Я скористався наданим правом про що зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України  від 04 лютого 2009 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2009 року  касаційну скаргу Богайчука В.О. було відхилено.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю прийняла точку зору попередніх інстанцій, а також неправильно застосувала норми процесуального права. В заяві про приєднання у відповідності до ч. 3 ст.  213 Кодексу Адміністративного Судочинства я заявив клопотання про розгляд справи за моєю участю у судовому засіданні суду касаційної інстанції. Частина 1 ст. 222 Кодексу Адміністративного Судочинства зазначає: "Суд касаційної інстанції може розглянути справу в  порядку письмового  провадження,  якщо  жодна з осіб,  які беруть участь у справі,  не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судовому засіданні". Ці норми Вищим адміністративним судом були порушені – справа розглядалась за моєї відсутності Я повідомлення про розгляд справи не отримував. Це намагання приховати від громадськості розгляд справи свідчить про усвідомлення судом своїх дій направлених на прийняття протизаконного рішення та порушення моїх прав за мовною ознакою та етнічним походженням.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України неправильно застосувала норми матеріального права. Посилання на Закон "Про державну службу" суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25.12.2003 за № 21-рп\2003. Пан Леонід Черновецький одночасно є Київським міським головою і одночасно головою Київської міської державної адміністрації, але він не є державним службовцем. На посадову особу такого типу не поширюються вимоги Закону "Про державну службу". Саме такий висновок міститься в основі Рішення Конституційного Суду України.
Суд також не звернув уваги на ту обставину, що позов до Леоніда Черновецького подано як до Київського міського голови – посадової особи місцевого самоврядування., а не керівника державної адміністрації міста Києва.
Відповідно до вимог ст. 220 Кодексу Адміністративного Судочинства суд касаційної інстанції переглядає судові  рішення  судів першої та апеляційної інстанцій у межах змісту касаційної скарги. В даному випадку, в ухвалі касаційного суду не наведено жодного аргументу на спростування доводів викладених в касаційній скарзі, зокрема щодо порушень прав людини, гарантованих Конвенцієї про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Натомість в ухвалі міститься тлумачення норм Закону "Про державну службу", що не є компетенцією Вищого адміністративного суду. При цьому, заперечуючи норму ст. 10 цього Закону про обов’язок державного службовця додержуватися Конституції, посилаються на ст. 11 цього Закону, яка передбачає право державного службовця користуватися правами і свободами гарантованими Конституцією і законами України. Цим колегія суддів засвідчила свою банальну упередженість та некомпетентність стосовно юридичних термінів. Виданий Інститутом Держави і Права Національної Академії Наук України Великий енциклопедичний юридичний словних так тлумачить термін "обов’язок додержуватися Конституції і законів України": "конституційна вимога закріплена ст. 68 Конституції України. Стосується як фізичних, так і юридичних осіб. Передбачає точне і неухильне виконання Конституції і законів України, неприпустимість їх порушення. Є основою правопорядку в країні".
При розгляді справи Судами не було взято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99: “Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так,  що  українська  мова  як  державна  є  обов'язковим  засобом спілкування на всій території України при  здійсненні  повноважень органами  державної  влади  та  органами  місцевого самоврядування (мова актів,  роботи,  діловодства,  документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)”.
При розгляді справи Судами не було взято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес). Відповідно до абзацу 4 п. 3.6. системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Моя усвідомлена індивідуальна потреба – це реалізація мого мовного права. Суд не забезпечив мій інтерес, який полягає в охоронюваному законом праві чути від відповідача лише українську мову, а забезпечив реалізацію незаконних інтересів Черновецького Л.М.
За таких обставин, судами допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IV. EXPOS? DE LA OU DES VIOLATION(S) DE LA CONVENTION ET / OU DES PROTOCOLES ALL?GU?E(S), AINSI QUE DES ARGUMENTS ? L.APPUI  STATEMENT OF ALLEGED VIOLATION(S) OF THE CONVENTION  AND / OR PROTOCOLS AND OF RELEVANT ARGUMENTS
V. ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА/АБО ПРОТОКОЛІВ ТА  ВІДПОВІДНА АРГУМЕНТАЦІЯ
 
  (Voir chapitre III de la note explicative)
  (See Part III of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ ІІІ Пояснювальної нотатки)
 
15.
 
Violation of Article 3 of the Convention
Порушення ст. 3 Конвенції.

Article 3 of the Convention establishes:
Ст. 3 Конвенції встановлює:
 
Стаття 3 - Жодна людина не може бути піддана катуванням, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. Article 3 – No one shall be subjected to torture or inhuman or degrading treatment or punishment.
 
I hold that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that humiliates my human dignity and makes me a second-rate person devoid of rights. The courts of the state Ukraine have ignored three decisions of the Constitutional Court of Ukraine.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, що піддає мене такому, що принижує мою гідність поводженню та фактично робить мене другосортною безправною людиною в Україні. При цьому суди держави Україна проігнорували три рішення Конституційного Суду України.

Violation of part 2 of Article 4 of the Convention
Порушення ч. 2 ст. 4 Конвенції.

Part 2 of Article 4 of the Convention establishes:
 Ч. 2 ст. 4 Конвенції встановлює:

Стаття 4 - Ніхто не може бути приневолений виконувати примусову чи обов'язкову працю. Article 4 – No one shall be required to perform forced or compussory labour.
 
 
I think that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that forces me do the work of translating from a foreign language, despite the fact that Ukrainian is a state language by Constitution and the respondent knows Ukrainian perfectly.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, спрямованою на приневолення мене до виконання примусової та обов’язкової праці з перекладу з іноземної мови незважаючи на ту обставину, що українська мова є державною мовою за Конституцією і відповідач досконало володіє українською мовою.

 Violation of Article 6 of the Convention
Порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції

 Article 6 of the Convention establishes:
Ст. 6 Конвенції встановлює:

Стаття 6 - Кожна людина  при  визначенні  її  громадянських  прав  та
обов'язків  або  при  висуненні проти неї будь-якого кримінального
обвинувачення  має  право  на  справедливий  і  відкритий  розгляд
упродовж   розумного   строку  незалежним  і  безстороннім  судом,
створеним відповідно  до  закону. Article 6 – In the determination of his civil rights and obligations or of any criminal charge against him, everyone is entitled to a fair and public hearing within a reasonable time by an independent and impartial tribunal established by law.


I think that the consideration of the case in the teeth of the norms of the Code of Administrative Justicing without my participation in the cassation court session is an action of the state Ukraine that violates my right to a just and open examination of the case by a free and impartial court. And more, the courts of the state Ukraine have ignored three decisions of the Constitutional Court of Ukraine.

Вважаю, що розгляд справи у супереч нормам Кодексу Адміністративного Судочинства  без моєї участі у судовому засіданні суду касаційної інстанції є дією держави Україна, що порушує моє право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом. При цьому суди держави Україна проігнорували 3 рішення Конституційного Суду України.

Violation of Part 1 of Article 8 of the Convention
Порушення ч. 1 ст. 8 Конвенції

Part 1 of Article 8 of the Convention establishes:
Ч. 1 ст. 8 Конвенції встановлює:

 Стаття 8 - Кожна  людина  має  право  на  повагу  до  її особистого і сімейного життя, житла і таємниці листування. Article 8 – Everyone has the right to respect for his private and family life, his home and his correspondence.
 
I think that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that interferes in my private life, as no one has the right to impose a foreign language on me and I am myself in a position to decide which language, apart from my native (state) one, I am supposed to use in the state Ukraine.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, спрямованою на втручання в моє особисте життя, оскільки ніхто не має права нав’язувати мені чужу іноземну мову і лише я особисто можу вирішувати, якою мовою, крім рідної (державної), мені слід користуватись в державі Україна.

Violation of Article 14 of the Convention
Порушення ст. 14 Конвенції

Article 14 of the Convention establishes:
 Ст. 14 Конвенції встановлює:

Стаття 14 - Здійснення прав  і  свобод,  викладених  у   цій   Конвенції, гарантується  без будь-якої дискримінації за ознакою статі,  раси, кольору шкіри,  мови,  релігії,  політичних чи  інших  переконань, національного    або   соціального   походження,   належності   до національних  меншин,  майнового  стану,  народження   або   інших обставин Article 14 – The enjoyment of the rights and freedoms set forth in this Convention shall be secured without discrimination on any ground such as sex, race, colour, language, religion, political or other opinion, national or social origin, association with a national minority, property, birth, other status.
 
 I think that the refusal to achowleghe as illegal the language practice of Kyiv city head (mayor) Leonid Mychailovych Chernovetskiy and to commit him as city head to use the state language, which is the language of my nationality and his duty by law, is an action of the state Ukraine that discriminates me by language and ethnic origin. By that cost the state Ukraine favours the Russian national minority, although Article 10 of the Constitution of Ukraine reads: “The state provides for an all-round development of Ukrainian in all spheres of public life on all territory of Ukraine”.
Вважаю, що відмова у визнанні дій Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича неправомірними та зобов’язанні його як міського голову спілкуватись у встановленому законом порядку, а саме, державною і одночас моєю національною мовою, є дією держави Україна, спрямованою на дискримінацію мене за ознакою мови та національного походження. Цим коштом держава Україна надає переваги російській національній меншині, хоча у статті 10 Конституції України зазначено: "Держава  забезпечує  всебічний  розвиток  і  функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

 IV.  EXPOS? RELATIF AUX PRESCRIPTIONS DE L.ARTICLE 35 § 1 DE LA CONVENTION | STATEMENT RELATIVE TO ARTICLE 35 § 1 OF THE CONVENTION | ЗАЯВА ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ
 
(Voir chapitre IV de la note explicative. Donner pour chaque grief, et au besoin sur une feuille s?par?e, les renseignements
demand?s sous les points 16 ? 18 ci-apr?s)
(See Part IV of the Explanatory Note. If necessary, give the details mentioned below under points 16 to 18 on a separate sheet for
each separate complaint)
(Див. Розділ IV Пояснювальної нотатки. Якщо необхідно, дайте пояснення (по пунктах 16 - 18 заяви) до кожного
окремого предмету скарги на окремому аркуші)
 
16. D?cision interne d?finitive (date et nature de la d?cision, organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)
      Final decision (date, court or authority and nature of decision)
Остаточне внутрішнє рішення (дата та юридична природа рішення, орган, що його ухвалив (судова чи інша інстанція)
 
The decision made the Highest Administrative Court of Ukraine of 4 February 2009.
Ухвала Вищого адміністративного суду України  від 04 лютого 2009 року.

17. Autres d?cisions (?num?r?es dans l’ordre chronologique en indiquant, pour chaque d?cision, sa date, sa nature et l’organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)
Other decisions (list in chronological order, giving date, court or authority and nature of decision for each of them) 
Інші рішення (в хронологічному порядку, із зазначенням по кожному з них дати прийняття, юридичної природи, а також органу (судового чи іншого), який це рішення ухвалив
 
– The decision of 11 July 2006 by Shevshenkivskiy Reginal Court of Kyiv.
– The decision of 29 January 2007 made by the College of Judges of the Court of Appeal of Kyiv.
– Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2006 року;
– Ухвала колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2007 року.

18. Dispos(i)ez-vous d’un recours que vous n'avez pas exerc?? Si oui, lequel et pour quel motif n’a-t-il pas ?t? exerc??
Is there or was there any other appeal or other remedy available to you which you have not used? If so, explain why you have not used it.
Чи існують (існували) будь-які інші засоби внутрішнього захисту, які Ви не використали? Якщо так, поясніть, чому.
 
No such unused effective means or other remedy ever exists .
Інших ефективних засобів внутрішнього захисту не використаних заявником не існує. 
  
V.  EXPOS? DE L'OBJET DE LA REQU?TE ET PR?TENTIONS PROVISOIRES POUR UNE SATISFACTION EQUITABLE | STATEMENT OF THE OBJECT OF THE APPLICATION AND PROVISIONAL CLAIMS FOR JUST SATISFACTION | ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ ЗАЯВИ ТА ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗМІРУ СПРАВЕДЛИВОЇ САТИСФАКЦІЇ
 
  (Voir chapitre V de la note explicative)
  (See Part V of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ V Пояснювальної нотатки)
 
19.
 Встановити наявність порушень Конвенції:
Встановити наявність щодо заявника порушення  ст. 3, 4, 6, 8, 14 Конвенції
 To eastablish the fact of violation of the Convention
To eastablish the fact that the Articles 3, 4, 6, 8, 14 of the Convention have been violated in regard to the applicant
Compensation.
  Taking into account that
– in opinion of the applicant, the right for a compensation after Article 41 of the Convention must be effective, and its aim is to cover the damage to the victim, and it is equally a means to prevent the like violations on the part of the srate, and would invite the state to change the practices of violating the Convention, thus diminishing the number of  complaints to the European Court from Ukraine.
– the illegal actions of the state bodies caused great moral damage to the applicant.
the applicant reqests from Ukraine a compensation of 50000 (fifty thousand) hryvna mentioned above as a warning to prevent futher violations of the Conventions on the side of the state.

Відшкодування.
Враховуючи те, що:
1. – на думку заявника право на відшкодування згідно зі ст. 41 Конвенції повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку держави вчинення порушень Конвенції, отже має бути відчутним не тільки для заявника, але й для держави, що спонукало б державу вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями Конвенції, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг, які надходять на адресу Європейського суду з України;
2. – незаконними діями державних органів заявнику спричинена значна моральна шкода,.
заявник вимагає від України відшкодування у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень як попередження з боку держави вчинення порушень Конвенції.

VI. AUTRES INSTANCES INTERNATIONALES TRAITANT OU AYANT TRAIT? L.AFFAIRE | STATEMENT CONCERNING OTHER INTERNATIONAL PROCEEDINGS | ЗАЯВА СТОСОВНО ПРОЦЕДУР У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТАНЦІЯХ
 
  (Voir chapitre VI de la note explicative)
  (See Part VI of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ VI Пояснювальної нотатки)
 
20. Avez-vous soumis ? une autre instance internationale d’enqu?te ou de r?glement les griefs ?nonc?s dans la pr?sente
      requ?te? Si oui, fournir des indications d?taill?es ? ce sujet.
     Have you submitted the above complaints to any other procedure of international investigation or settlement? If so,  give full details.
    Чи подавали Ви скарги, викладені вище, до будь-якої іншої міжнародної інстанції для розслідування або
     урегулювання? Якщо так, вкажіть подробиці.
 
Викладені вище скарги не подавались до інших міжнародних інстанцій.
The complaint outlaid above has not been submitted to other international bodies.

VII. PI?CES ANNEX?ES
VIII. LIST OF DOCUMENTS
IX. ПЕРЕЛІК ДОДАНИХ ДОКУМЕНТІВ
 (PAS D'ORIGINAUX, UNIQUEMENT DES COPIES)
 (NO ORIGINAL DOCUMENTS,  ONLY PHOTOCOPIES)
(ДОДАВАЙТЕ НЕ ОРИГІНАЛИ ДОКУМЕНТІВ, А ВИКЛЮЧНО КОПІЇ)
 
(Voir chapitre VII de la note explicative. Joindre copie de toutes les d?cisions mentionn?es sous ch. IV et VI ci-dessus. Se procurer, au besoin, les copies n?cessaires, et, en cas d’impossibilit?, expliquer pourquoi celles-ci ne peuvent pas ?tre obtenues. Ces documents ne vous seront pas retourn?s.)
(See Part VII of the Explanatory Note. Include copies of all decisions referred to in Parts IV and VI above. If you do not have copies, you should obtain them. If you cannot obtain them, explain why not. No documents will be returned to you.)
(Див. Розділ VII Пояснювальної нотатки. Додайте копії усіх рішень, зазначених у Розділах IV та VI заяви. Якщо у Вас немає копій, отримайте  їх. Якщо Ви не можете їх отримати, поясніть, чому.)
 21.
- civil action;
- application to exactify claims in the action;
- decision made by regional court;
- plaintiff’s appeal;
- decision by the court of appeal
- join-in application
- cassation;
- decision by cassation last instance

- позовна заява;
- заява про уточнення позовних вимог;
- рішення районного суду;
- апеляційна скарга;
- ухвала апеляційного суду;
- заява про приєднання;
- касаційна скарга;
- ухвала касаційної інстанції;
 
VIII.  D?CLARATION ET SIGNATURE | DECLARATION AND SIGNATURE | ДЕКЛАРАЦІЯ ТА ПІДПИС
 
  (Voir chapitre VIII de la note explicative)
  (See Part VIII of the Explanatory Note)
  (Див. Розділ VIII Пояснювальної нотатки)
 
 Je d?clare en toute conscience et loyaut? que les renseignements qui figurent sur la pr?sente formule de requ?te sont exacts.
I hereby declare that, to the best of my knowledge and belief, the information I have given in the present  application form is correct.
Я свідомо заявляю, що усі представлені у цій заяві відомості є точними.
  
Lieu / Place / Місце  м. Київ.
Date / Date / Дата ……. ….................................................. 
 
_______________________                    
 (Signature du / de la requ?rant(e) ou du / de la repr?sentant(e))
(Signature of the applicant or of the representative)
(Підпис заявника або представника)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top