A+ A A-
  • Категорія: Практика
  • Перегляди: 197

Сінченко до ТОВ "ЯМТ"

Ленінський районний суд м. Кіровограда

25006, м. Кропивницький, вул. Велика

Перспективна, 40

 

Позивач:

Сінченко Дмитро Володимирович

 

 

Відповідач:

ТОВ “ЯМТ”

25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 38

Тел: +380522320833

ЄДРПОУ 22224125

 

Третя особа без самостійних вимог на

стороні позивача:

Громадська організація “Незалежні”

пр. Свободи, 39 кв. 4А, м. Львів, 79007

 

Підсудність в порядку ч. 5 ст. 110 ЦПК

України

Звільнення від сплати судового збору

в порядку ч. 3. ст. 22 Закону України

«Про захист прав споживачів»

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про захист прав споживачів

 

Я, Сінченко Дмитро Володимирович (далі за текстом - Позивач) є покупцем (споживачем) аптеки (ТОВ “ЯМТ”). Під час обслуговування в аптеці «№4» (ТОВ

«ЯМТ»), що знаходиться за адресою м. Кропивницький, пров. Павла Бута (колишня

назва - Будьонного), 3, працівники аптеки неодноразово зверталися до мене російською мовою, яка не є для мене рідною, не є ані державною, ані регіональною в

Кіровоградській області, і дозвіл на використання якої у спілкуванні зі мною

працівникам аптеки я не надавав.

 

Позивач неодноразово звертався до керівництва аптеки із зауваженнями з даного приводу, вимагаючи здійснювати його обслуговування в аптеці виключно українською мовою, яку він розуміє, проте усі його звернення, в тому числі – два письмові у Книзі скарг та пропозицій - залишені без задоволення (щодо першої скарги і щодо другої з порушенням терміну відповіді була надана відповідь у Книзі відгуків про відсутність порушень моїх прав, а письмової відповіді, відповідно до п.7 Інструкції про ведення Книги відгуків і пропозицій, на мою поштову адресу не надходили). При цьому, усні відповіді на звернення Позивача висловлювались у грубій формі, супроводжувались зневажливим ставленням до державної мови, що неодноразово принижувало його почуття як громадянина, призвело до моральних страждань, тривоги і невпевненості в гарантіях держави забезпечення його законних прав.

 

Законодавче обґрунтування .

Із ситуації яка виникла між сторонами можна зробити висновки, що своїми діями Відповідач порушив норми п. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав

споживачів», а саме право Позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну

інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника

(виконавця, продавця).

 

Статтею 1 Закону «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

 

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

 

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про захист прав споживачів”, - за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері

торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг,

застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім

випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

 

Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України визначено, що державною мовою в

Україні є українська мова.

 

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України «Про засади державної мовної політики», в

економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств,

установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних

осіб в ільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови. У даній ситуації позивач не може вільно використовувати державну мову.

 

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про засади державної мовної політики», державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

 

Оскільки передбачені діючим Законом “Про засади державної мовної політики” заходи щодо встановлення регіональних мов в м. Кропивницькому та Кіровоградській

області не проводились, відповідне рішення щодо використання будь-якої регіональної мови не приймалось,

 

Згоди на спілкування з Позивачем російською мовою не надавалось, отже підстав для надання послуг у сфері побутового обслуговування, іншою мовою, ніж державною, у Відповідача немає.

 

Згідно з п.16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.2011р. №706, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України "Про захист прав споживачів", виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

 

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України «Про засади державної мовної політики»

передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами

захищати с вої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і с уді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

 

Щодо аналогічним правовідносин, Солом’янський районний суд у справі №760/1857/15 ухвалив рішення від 24.12.2015, яким визнав дії Товариства з

обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» щодо обслуговування

позивача недержавною мовою неправомірними та Зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» здійснювати обслуговування позивача українською мовою.

 

Вишгородський районний суд у справі №363/2664/16 визнав дії ТОВ “Омега”

неправомірними та зобов’язав здійснювати обслуговування позивача в супермаркетах ТОВ “Омега” українською мовою (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62676455).

 

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована

Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

 

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп (справа про

застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті

10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні

повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

 

Згідно із п. 1.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними

або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України

від 19.04.2007 року № 103, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити

споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про

перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень,

асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки

замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або

гарантійні строки та строк служби.

 

Відповідно до статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма

споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері

торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг,

застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім

випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Однак, надання інформації про товари виключно російською мовою і ненадання цієї інформації державною мовою безумовно свідчить про дискримінацію мене, як споживача, що є порушенням моїх законних прав.

 

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи

недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має

спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Згідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній

документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище

обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

 

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 5 5, 1 24 Конституції України та с т. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового

захисту, не заборонений законом.

 

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8 , 9 Конституції України) , а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають

судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема с т. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

 

Вищенаведена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду

України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, яка в силу вимог с т. 360-7 ЦПК

України є обов'язковою для всіх судів України.

 

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» такий захист здійснюється судом.

 

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”, - споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

ПРОШУ СУД:

1. Визнати дії ТОВ “ЯМТ” щодо обслуговування Сінченка Дмитра Володимировича недержавною мовою неправомірними.

2. Зобов’язати ТОВ “ЯМТ” здійснювати обслуговування Сінченка Дмитра Володимировича українською мовою.

 

Додатки:

1. Фото запису у Книзі скарг від 10.12.2016.

2. Фото відповіді на запис від 10.12.2016.

3. Фото запису у Книзі скарг від 27.01.2017.

4. Фото відповіді на запис від 27.01.2017.

“13” лютого 2017 року Д. В. Сінченко__

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top