A+ A A-

Як киянка в одиночку боролася з побутовою українофобією.

Не так давно в одній зі столичних шкіл стався інцидент між батьками двох учнів, який вийшов за межі не тільки групи у Вайбері, де спілкуються мами, але й за межі шкільного життя.

На оголошення-призов допомогти українським військовим у Вайбер-групі класу одна з мам відповіла картинкою, на якій був зображений монумент загиблим дітям Донбасу. Мовляв, цих дітей вбила українська армія,

і вона не бажає спонсорувати вбивць. Мати другої учениці Тетяна Попова була шокована цими словами, бо має знайомих, які загинули в так званій АТО. Киянка написала пост у Фейсбук зі скріншотами та надіслала його до СБУ.

Цю історію з задоволенням підхопив блогер Анатолій Шарій, аудиторія якого здебільшого складається з проросійськи налаштованих глядачів. З журналістами Шарія киянка, що відмовилась допомагати армії, була відверта. Світлана, так звуть цю жінку, розповіла, як її бісить патріотичне виховання у школах і як вона хоче «захистити» від нього своїх дітей. У Світлани – троє дітей, вони з чоловіком – кияни. В іншому інтерв’ю – «5 каналу» — пані Світлана була менш відвертою, і навіть намагалася говорити українською мовою. На захист Світлани виступили такі одіозні персони як Олена Бондаренко та Тетяна Монтян.

Тетяна Попова також дала коментар журналістам Шарія, у коментарях до відеосюжету начиталась про себе багато нового – її назвали «стукачкою» і навіть звинуватили у переслідуваннях інакомислячих.

Пані Тетяна – лікар. Свою дочку вона виховує на українських патріотичних традиціях. Наприклад, вони разом ходили на фільм «Гіркі жнива», присвячений Голодомору.

В інтерв’ю нашому виданню пані Тетяна розповіла, чим закінчилася ця історія і які висновки після всього цього вона зробила для себе:

— Пані Тетяно, чим закінчилась історія з тією панянкою, яка не тільки відмовилась допомагати військовим, а ще й зробила собі піар через Шарія?

— Ніяк досі не закінчилось. Зборів батьківських ще не було. Але пані намагалась вимагати в мене вибачень в вайберівській групі.

 — Наскільки важливе, на ваш погляд, патріотичне виховання у школах?

— Дуже важливе. Бо саме від школи багато чого залежить в вихованні дітей та молоді. Навіть тих дітей, кого виховують такі батьки-непатріоти. Патріотичне виховання, на мою думку, це — не лише допомога військовим та висвітлювання правди про війну, бо війна обов’язково колись закінчиться. Важливо з самого дитинства виховувати дітей в розумінні та прийнятті загальнодержавних цінностей, поваги до мови, культури, народу, прапору, гербу, Конституції, ну і армії, звісно, також.

 — Кого варто захищати в нашій країні – ображених російськомовних, чи українців, які на побутовому рівні намагаються поширювати українську ідею?

— Звісно, українців. Бо так якось дивно у нас склалось, що українці в Україні дискриміновані за мовною ознакою. Якесь збочення, як на мене. І, нажаль, доки буде панувати в нашій країні ця російськомовна українофобія, доти буде нам небезпека від сусіда. Дуже хочу, щоб нарешті мої співгромадяни увімкнули свідомість і зрозуміли, що мова — це наш кордон і наша безпека!

— Як керівництво школи ставиться до конфлікту? І чи зібрали воїнам допомогу? Скільки людей підтримало ідею?

— Дуже гарно висловив позицію школи директор в інтерв’ю у Шарія. Подивіться. А допомогу зібрали. Цього разу повних два мікроавтобуса назбирали!

І, нажаль, доки буде панувати в нашій країні ця російськомовна українофобія, доти буде нам небезпека від сусіда.

 -І що в решті решт вас примусило звернутися до СБУ? Чи адекватно там відреагували?

— Я не зверталась в СБУ особисто, лише надіслала їм посилання на свій публічний пост про цю ситуацію на моїй сторінці у ФБ. Нажаль, ніякої від них реакції я не маю.

— На ваш погляд, в чому мусить полягати боротьба з побутовим сепаратизмом?

— В першу чергу, люди не повинні замовчувати цю тему і не боятись давати відсіч подібним мамам Свєтам на своєму рівні. Також дуже потрібна законодавча база від наших можновладців для адекватного покарання за подібну поведінку — від адмінпокарання до вилучення українського громадянства. Доречним міг би бути досвід прибалтійських країн, де є так звані паспорти негромадян. Ці негромадяни не мають виборчого права, не мають дозволу на роботу, не мають ніяких пільг від держави.

— Які висновки ви зробили для себе з цієї історії?

— Мої гарні надбання у цій війні є.

По-перше, я впевнена в тому, що тема, яку я зачепила, дуже важлива і про це не потрібно боятись голосно говорити.

По-друге, я змогла вистояти в цій ситуації завдяки величезній підтримці моєї родини, моїх реальних та віртуальних «старих» друзів, завдяки підтримці зовсім незнайомих мені до того, але таких близьких за світоглядом та життєвою позицією нових друзів, які писали мені в приват і листів цих було дуже багато, тож дякую від усього серця!

По-третє, я дізналась що є люди, які потрапили в ще гірші історії ніж я і вони дійсно потребують нашої з вами підтримки!

Ще одне, не набуте, а підтверджене цією ситуацією — розуміння, що мова — це дуже важливо для нашої консолідації. Почуйте це, люди. Чергове підтвердження цього факту я відчула в коментах під відео Шарія — щонайменш половина ззапоребрикових вимагало субтитрів під інтерв’ю директора та моїм, бо вони «нєпанімают нічєво».

Що ж, дійсно історія – повчальна. Деякі кияни, або мешканці інших міст з насторогою ставилися до переселенців з Донбасу, вважаючи нібито вони є носіями проросійської ідеології та самі покликали у свій дім війну. Але важливо знати, що люди з штампами російської пропаганди в головах, живуть поміж нас в різних містах нашої країни. І не дай Бог, війна вийде за межі Донбасу, вони перші вставлять ножа в спину тим, хто встане на захист своєї країни.

Де б була пані Світлана, якщо б спробувала так висловитися на адресу бойовиків в Донбасі, якщо б жила не в Києві чи в Донецьку? І чому люди, які не знали війни, не цінують мирне небо над головою, користуються правами громадян – в тому числі і на безкоштовну освіту, і при цьому відверто висловлюють зневагу до України? Так, можна радіти, що у нас демократія, свобода слова і все таке… Але одне діло критикувати президента або агітувати за мирний план, і зовсім інше — називати «вбивцями» тих, завдяки кому наші діти вчаться у школах, а не ховаються по підвалам.

Ну і звісно, що боротьба триває на всіх рівнях, і вона не закінчилась перемогою Майдану у 2014-му…

Яна ОСАДЧА

(С) https://people.in.ua/2017/03/strana/vidsich-mami-svyeti-yaka-nenavidit-ukrayinskih-vijskovih-yak-kiyanka-v-odinochku-borolasya-z-pobutovim-separatizmom/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top