A+ A A-

Від Омська до Криму

Рідна мова посеред засніженого степу Південного Сибіру

Дмитро Савончук, Омськ

Якщо ви думаєте, що від Омська дуже далеко до Криму, то ви помиляєтесь. Трохи більше трьох годин знадобилось нам, аби дістатись туди. І хоч Крим зараз занесений снігом, там нас чекало море української доброзичливості та гостинності.

 

Невеличке село Крим, що відноситься до Ольгинського сільського поселення Полтавського району, засноване ще 1907-го, проте своє століття відсвяткувало лише влітку цього року. Зі слів сільського голови Кумпана Івана Трохимовича, в Криму зараз мешкає десь 280 осіб.

25 листопада музичні колективи «Сірого Клину» привітали Крим з Днем матері. На концерт прийшло півсела - і маленькі діти і старі бабусі. Приємно було перед початком концерту спостерігати як до Будинку культури один за одним йшли місцеві мешканці. То в одній, то в іншій компанії кримчани розмовляли поміж собою українською. І хоч це був суржик, але все ж приємно було чути рідну мову посеред засніженого степу Південного Сибіру.

Спочатку перед кримчанами виступив засновник «Сірого Клину» Мендзів Вірослав Володимирович, привітавши мешканців зі святом. Далі слово було надано голові Ольгинського сільського поселення Кочубею Сергію Миколайовичу, який також привітав присутніх і офіційно представив нас кримчанам.

Подив, а потім і оплески вирвалися у кримчан, коли вони взнали, що привітати зі Днем матері їх приїхав довгожитель «Сірого Клину» Павлік Микола Петрович, якому виповнилось 90 років!

Концертна програма була складена так, що від пісень та гуморесок емоції глядачів розігрівалися як той козак в гопаку - чим далі, тим спекотніше. Під кінець глядачі вже не переставали плескати в долоні і вже ніхто не пам'ятав, як холодно за стінами будинку культури.

Біля цього будинку є меморіальна стела з іменами мешканців Криму, які віддали своє життя у Великій Вітчизняній війні. Всі прізвища до одного - українські. Зі слів кримчан, ці прізвища і досі найбільш поширені в селі. Не поглядаючи на те, що кількість населення Криму дуже впала і багато хто виїхав із села, нащадки перших поселенців досі живуть там, пам'ятаючи про своє українське коріння.

Після закінчення концерту, кримчани стоячи проводжали колектив «Сірого Клину» зі сцени, плескали, не шкодуючи долонь.

Виїжджали з села зі світлим почуття и думалося, що і сто років потому наша українська культура знаходить відгук серед сибірських українців. І навіть у сучасності минуле дає про себе знати - наше коріння відроджується і деколи проявляється в найнесподіваніші хвилини. Як той столітній глечик на голові сніговика, що я бачив біля одної хатини у цьому сибірському Криму.

(С) http://www.kobza.com.ua/ukrajinci-v-rosiji/4360-vid-omska-do-krymu.html

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top