A+ A A-

Напередодні Х Світового Конгресу Українців

Конгрес чи звітні збори будь якої організації чи установи робить підсумки діяльності цієї структури та розглядає найбільш суттєві питання чи проблеми на які, згідно з статутом, та установа повинна відповідати. Тим більше для світової структури, котра представляє інтереси численної кількості фізичних чи юридичних осіб, усвідомлення того, що є засадничим, а що менш важливе є конечним не тільки тому, що від цього залежить діяльність цієї установи, але і тому, що до значної міри доля цих осіб у площині забезпечення їх духовних інтересів, а зокрема збереження їх людських та національних прав, залежить не тільки від розумних рішень, але також від послідовного і рішучого виконання резолюцій і постанов виконавчими органами.

На мою думку засадничим завданням СКУ це бути захисником духовних потреб українських громад, які розкинені по майже пів ста країнах світу, яких ми популярно називаємо діаспорою. Забезпечення матеріального рівня українських громад у неукраїнському світі , а тим більше економічний розвиток до рівня добробуту поодиноких членів громади далеко поза можливостями СКУ. Впливати на закордонну політику великих держав світу це гарна гра, яку остаточно вирішують самі гравці беручи під увагу власні стратегічні потреби. У найкращому випадку СКУ через свої власні структури, а також через службу юридичних осіб членів СКУ з основою у більш заможних обставинах та країнах, може хіба тільки інколи надати одноразову допомогу і то хіба тільки тим котрі найбільш потребують. Вплив на закордонну політику передусім місцевий, тобто дана етнічна громада може впливати тільки на державу де вона знаходиться. У міжнародних структурах діють чиновники від тих держав, які у першу чергу захищають власні національні інтереси. Тому основна орієнтація СКУ повинна бути у захисті культурних, людських і національних свобод великої української родини яка проживає поза Україною.

Мабуть з огляду на неадекватність такого захисту та хижацького, вже історично, характеру, зокрема, близьких в географічному поняттю сусідів, які вважають, що негідне трактування української національної меншини на своїй території обійдеться без наслідків, в останніх роках, зокрема, проявляються навіть обвинувачення пригнобленого гнобителями. Для прикладу можна навести поляків, зокрема, “кресових”, які з кожною річницею українського і польського протистояння на Волині у 1943 році, підвищують число польських жертв сьогодні вже до зовсім неймовірного числа, рівночасно зовсім не згадуючи ні українські жертви, ні історичний контекст двох народів У цьому відношенню більшість українців, включно з сьогоднішнім проводом СКУ, реагує обережно і стратегічно замість з обуренням. Нехай так буде. Я дозволю собі бути менш стратегічним. Полякам закидати українцям етнічні чистки це трохи так як німцям було судити Івана Демянюка за воєнні злочини.

Одначе, хоча реакція СКУ, яка звелася до прославлення стратегічного аналізу Польського премєр міністра Туска, без осуду польського Сейму чи 148 українських ренегатів, була далеко не задовільна, то це можна віднести до обережної консервативної, але стратегічної політики. Щодо Росії, одначе, ситуація була та залишилася зовсім інакшою та такою яку конечно направити. Режим Путіна-Медведєва не звичайний у цивілізованому світі. Цей режим поводиться не тільки по старому (тобто радянському), але робить це зухвало та безпардонно.

За останні кілька років, тобто у звітному часі для Х Конгресу, Росія зуміла зліквідувати дві головні центральні українські організації у Російській Федерації. Це було зроблено за рішенням судів. Одначе відомо, що судочинство в Росії менш незалежне від влади чим навіть в Україні. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров недвозначно заявив, що причини ліквідації були політичними. Міністерство закордонних справ України під контролем Костянтина Грищенка повелося як за радянських часів також, не тільки не захищаючи українську громаду в РФ, але втручаючись, мовляв, треба з Міністерством юстиції РФ спільно оформлювати нову українську структуру, що суперечить основній характеристиці неурядової організації. Рівночасно, Грищенко поскаржився на українців за порушення процесуальних норм. СКУ написав кілька листів до міжнародних інституцій, але за цілий час ніхто з проводу СКУ ні разу не поїхав у Росію, щоби там конфронтувати анти-демократичне та грубо кривдне для українців рішення режиму новітніх російських імперіалістів. До речі Х Конгрес повинен відбуватися у Москві для конфронтації з режимом імперіалістів та для захисту наших людей у Росії, а з огляду на практичність чи вигоду, треба було його відбути хоч би на границі України та Росії, скажімо у Харкові, але не у Львові.

Разом з захистом духовних прав народу йде і захист його духовних цінностей, його слави, його історії. В цьому відношенню знов найгіршими хижаками супроти нашої історії є ті, котрі історично вчинили нам найбільше лиха — росіяни, поляки, євреї та німці. Про історичні кривди мабуть непотрібно нагадувати. У сучасному переказі ми опинилися у ролі тих котрі чинили кривди. Ця іронії історії фактично закономірна бо історію подають чи пишуть сильні і настирливі. Науковий світ у якому провідну роль грають анти-українські сили взялись писати свою версію історії, тобто українці гнобили і мордували євреїа та поляків під час другої світової війни. До цього прилучилися сильні світу Росія і Німеччина. Натомість український науковий світ не тільки у більшості спокійно сприймає ці наклепи, а іноді за винагороду українські вислужники прикладаються до обвинувачів.

При самих початках СКУ оформлено і Наукову раду. За останніх двадцять років ця Рада проявляє винятково мізерну активність, а на зовнішньому науковому відтинку зовсім ніяку. Правда, наші діаспорні наукові центри виявилися сьогодні, здебільшого, змарнуванням нашого великого капітального вкладу. Подібну слабість у площині зовнішньої науки проявляють і наші традиційні наукові товариства у діаспорі. На жаль, з повстанням незалежної України та відродженням української науки в Україні тільки одиниці у науковому світі проводять корисну зовнішню наукову діяльність. Але все залежить від координації дій, коли б працювала ефективно Наукова рада СКУ, то впливала б на наші діаспорні структури.

Підтекстом Х Конгресу повинні бути слова Василя Симоненка “Народ мій є, народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ!” Захист нашого народу, його історії, його культури і слави має бути стрижнем цього важливого зібрання та дії новообраних керівних органів СКУ.

Липень 30, 2013 Аскольд Лозинський

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top