A+ A A-

В обороні рідної мови

Тарас Марусик 

28 березня ц. р. Товариство білоруської мови імені Франциска Скорини (ТБМ) організувало Міжнародну науково-практичну конференцію «Мовні права та їх оборона». До участі у ній були запрошені, зокрема, мовознавці з Інституту філології  Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доценти Людмила Кравченко («Освітянська громада на захисті рідної мови») і Вікторія Коломийцева («Деякі аспекти сучасної мовної ситуації України»), а також автор цих рядків.

 

Виступи на пленарному засіданні й у секціях оберталися довкола двох великих тем: «Технології і практики громадянського суспільства з оброни мовних прав» та «Мовна політика й актуальні питання розвитку національних мов». Учасники конференції послуговувалися двома мовами – білоруською та українською. Тож для горезвісної «мови міжнаціонального спілкування» місця не залишилося.

Відкрив конференцію голова ТБМ Олег Трусов – археолог, історик білоруської архітектури – з прецікавою доповіддю про побутування білоруської мови серед владної верстви та роль цієї мови у формуванні національної еліти.

Варто підкреслити, що ТБМ і білоруськомовні патріоти перебувають у незрівнянно гіршій ситуації, ніж були ми за всі роки незалежності – та й у радянські часи. Виявляється, досі законодавство Білорусі не перекладено білоруською, немає й офіційного перекладу Конституції – незважаючи на те, що цей самий документ проголосив державними дві мови: білоруську та російську.

Покликаючись на конституційні положення, окремі правозахисники домагаються у судах судочинства по-білоруськи, але переважна більшість суддів, які визнали, що можуть вести справи білоруською мовою, не беруть на себе відповідальність за тлумачення термінів, які існують лише в офіційно затвердженому законодавстві російською мовою. А перекладені ТБМ та узгоджені з ДАІ Білорусі Правила дорожнього руху гальмують в Адміністрації Лукашенка.

Цікаво, що попри таку ситуацію білоруси спромоглися, на відміну від нас, на два варіанти Вікіпедії, які відрізняються правописами. Як і в Україні, офіційний правопис після «зґвалтування» у 1933 році відкинув питомі ознаки білоруської мови заради її зближення з російською. Це так званий академічний правопис білоруської мови. Його ще називають надзвичайно прозоро й історично точно «наркомівкою». А класичний правопис білоруської мови має назву «тарашкевиця» – за прізвищем убитого в 1938 році працівниками НКВС СРСР мовознавця, автора правопису Бронислава Тарашкевича.

ТБМ видає дві газети: «Наша слова» і «Новы Час». Останній є загальнополітичним тижневиком і виходить на 16 та 32 сторінках.

Та «щопта» білоруськомовних патріотів надзвичайно стійка. Вони щоденно у Мінську послуговуються білоруською мовою. За той короткий час якоїсь агресії чи голосних або німих запитань не спостерігав. Як і, до речі, щодо нашої української. Ми й документи при перетині кордону також заповнили по-українськи, і білоруські митники з прикордонниками сприйняли це спокійно та закономірно. Мабуть, у цьому проявляється білоруський характер. В одному з документальних фільмів, які нам показали, одна білоруска чистосердечно зізналася – як тільки зверху скажуть переходити на білоруську, ми перейдемо.

(С) http://cun.org.ua/nid/594-595--09--04--2015--15-16.pdf

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top