A+ A A-
  • Категорія: Історія
  • Перегляди: 1024

Іранці і українці

Володимир Богайчук

Хронологію присутності в Україні носіїв іранських мов символічно можна представити трьома гідронімами: найдавніша – це назва річки Сердоба (холодна річка), дещо молодша –  Дніпро – це Данапріс скіфів (вода глибока) та ще пізніша назва річки Артополот  (річка божества) з ознакою сарматської вимови. Ці три назви відповідають трьом різним періодам перебування іранських племен на землях України: давньоіранському (15-8 ст. до н.е.), скіфському (від 5 ст. до н.е.) і сармато-аланському (від 3 ст. до н.е.).

Хоча археологи зібрали певний матеріал про перебування на території України іранців ще у доскіфський період, але маємо більше інформації про пізніших іранців. Завдяки Геродоту відомо, що його сучасники уявляли собі Скіфію як великий квадрат зі сторонами по 20 днів дороги (приблизно 700 км) обабіч Дніпра. Розмовляли скіфи та їхні родичі сармати мовами, що належали до індоіранської гілки індоєвропейської родини мов. Найбільший слід у Європі по собі залишили алани. На відміну від скіфів, які західніше Одри практично не з’являлись, групи аланських племен воювали навіть на теренах Еспанії та Північної Африки. Досі збереглися аланські назви місцевостей навколо Парижа, Орлеана, Женеви, Тулузи, Мілана. Беззаперечним доказом присутності в тій чи іншій місцевості аланів є їх штучно деформовані черепи, що віддавна знаходять у похованнях археологи. Інші племена, до яких інтегрувалися алани, іноді позичали їхнє ім’я. Ця обставина та певна сукупність ознак аланів пояснює одночасне існування племен полян київських і полян польських. У наш час особливо близькою до мови скіфо-сарматських племен є одна із сучасних іранських мов – осетинська.

По собі іранці на теренах України залишили близько 6000 назв місцевостей. Назви іранського походження на теренах України дають хронологічно найраніші мовні свідчення (7-5 ст. до н.е.) про виробництво міді і заліза, про виготовлення цих металів із руди, про кування і виготовлення металевих знарядь, про наявність у місцевого населення судової влади і міст. У топонімах України представлені імена практично всіх іранських племен. Словник української мови має десятки слів спільних з іранськими мовами (бог, див, рай, дощ, збіжжя, дбати, ошатний, почвара, потвора, раріг, кат, тривати, жвавий, гадати, хорт, заради). Два українських бога мають суто іранські імена – Хорс і Симаргл. Та й сама система готових, сформованих релігійних понять була запозичена слов’янами від іранців. Авеста була відома пращурам українців упродовж тисячоліть, адже її потужний лексичний і семантичний вплив наявний у всіх трьох хронологічних пластах іранізмів українського словника. На всіх українських етнічних територіях місцеві говірки містять іранізми. Так діалект Поділля має значення слова "хата" як "могила на кладовищі", що є надзвичайно близьким до відомого ще з Авести слова "ката" (пізньоскіфсько-сарматське "хата") у значенні "кімната, комора, льох, тимчасове місце зберігання мертвих тіл, морг". Та найпомітніший іранізм у сучасних українців – це фаринґальне "г" (гекання), яке ще є у словаків, чехів, верхньолужицькій мові та в прикордонних говірках сусідніх з Україною держав.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top