A+ A A-
  • Категорія: Історія
  • Перегляди: 103

До 100-річчя від дня народження командира УПА - Павла Вацика псевдо ,,Прут’’

Павло Іванович Вацик (псевдо: Прут) народився 17 липня 1917 р.  в с. Заріччя, Надвірянський район, Івано-Франківської області в селянській середньо заможній родині. Заріччя – село  велике гipcькe село, яке розкинулося у долині річки Прут, на його правому березі, на пpocтopi чотирьох кілометрів, Прут протікаючи вузькою долиною в Зapiччi з південного заходу, творить природний кордон від заходу між Заріччям та містечком Делятином, яке під сучасну пору здеградоване адміністрацією до селища міського типу. Приблизно від половини Заріччя Прут, роблячи велике коло, бере напрям на північний схід

i творить цим колом природний кордон між с. Добротовом i Заріччям. На сході Заріччя межує з селом Білі Ослави, а на півдні врізуючись у хмари, що височіють над горою Маливою, а за нею ще вища Яворова, яка підноситься до висоти 981 метра, це надзвичайно мальовнича околиця. В селі Заріччю є церква Різдва Пресвятої Богородиці, початкова школа та доволі було тут розвинуте культурно-освітнє життя. Тут діяло товариство ,,Просвіти’’ в якому брав активну участь з молодих років - Павло Вацик. У 1938 - 1939 роках його покликали на військову службу  до Польській армії і був приділений до артилерії, в якій перейшов відповідний військовий вишкіл. Брав участь у анексії Польщею в Чехословаччини області Заолжя, на яку в  лютому 1938 року міністр закордонних справ Польщі Юзеф Бек у розмові з Головою Рейхстагу Германом Герінгом погодився на спільну військову акцію проти Чехословаччини. Таким чином, Польща разом з нацистською Німеччиною та Угорщиною взяла участь у розподілі Чехословаччини та развалі Закарпатської України. Повернувши з війська Павло працював теслею із однолітками займався спортом і часто вони задумувалися над долею України. Але на передодні Другої світової війни, його знову покликали до польської армії. Він брав участь у німецько-польській війні. В 1939—1941 рр. Після капітуляції Польщі Павло повернувся до рідного села. Із початком німецько-радянської війни активно включився у створення української адміністрації та міліції. В 1942-1943 рр. служив у допоміжній поліції на Станіславщині.
        

В листопаді 1943 року вийшов з міліції і вступив  в члени ОУН і став вояком УНС, яку в наступному році переформовано в УПА. В лавах УПА перейшов додатковий  партизанський вишкіл і був призначений на чотового до сотні командира ,,Різуна’’ (Василя Андрусяка). Був це зразковий чотовий, який вирізнявся не тільки вродою, але військовими знаннями та алегантністю. Він не залежно від умов дбав за свій зразковий військовий вигляд і був надзвичайно привітним, а одночасно обов’язковим до своїх підлеглих. Зв’язку з тим від жовтня 1944 його призначено на командира сотні «Змії», яка входила до складу куреня «Скажені». Вже з січня 1945 р. сотенного ,,Прута’’  приділено на курінного в курені «Підкарпатський». Боєць куреню Григорій Костюк ("Вишневий’’) дуже високо оцінював так бойову придатність, як і зовнішню елегантність свого нового курінного. Варто пригадати, що після закінчення Другої вітової війни, частина західноукраїнських земель: Підляшшя, Хомщина та Лемківщина опинилися за т. зв. ,,лінією Керзона’’ в Польщі. Польський комуністичний уряд заводив свої нові порядки, перш за все на східних територіях, які були для нього найнебезпечніші, бо там діяли не тільки відділи українського підпілля, але також і польська підпільна АК та ВіН.  Поляки-комуністи хотіли позбутись за всяку ціну українського населення, переселяючи його з початку до УРСР, а згодом акцією ,,Вісла’’ депортуючи українців на понімецькі території. Деякиїсь час ,,Підкарпатський’’ курень ,,Прута’’ перебував на теренні Закерзоння охороняючи українське населення перед польською агресією. Курінний ,,Прут’’ 21-22 жовтня 1945 р., домовився із ,,Реном’’  (Василем Мізерним) і ,,Коником’’ (Михайлом Гальо) і спільно здійснили  першу бойову акцію на польські військові казарми у Бірчі. В цій бойовій акції велику роль відограв курінь «Прута». Він спалив 40 будівель, військові казарми, що  побудували більшовики, зруйнував суд, пошту, тюрму, з якої випустив в'язнів, та взяв в полон 7 польських вояків, яких переведено на присілок Буковина села Брижава, що був збірним пунктом куреня, і де полонених після пропагандивних розмов та роздачі відозв до Війська Польського  було, відпущено додому. У цій бойовій сутичці поляки зазнали значних втрат. Цієї ж ночі дві сотні курінного «Коника»: сотня ,,Громенка’’ і «Барона» виконала акцію на село Кузьміну, а дві інших («Бурлаки» і «Ластівки») на село Гута-Березка та Сівчини. Посилена боротьба між відділами УПА та Військом Польським була посиленою. Друга акці на Бірчу відбулася 29-30 листопада 1945 року.
        

Тим разом підготовив другий наступ на Бірчу командир ,,Коник’’, який не був так вдалим, як перший. Та третю акція також підготовив командир ,,Коник’’ за апробатою  Командира ,,Орлана’’ (Василя Галаси), що відбулася 6-7 січня 1946 р. на Бірчу була це акція ще більш невдалою. Керівництво УПА на Закерзоню хотіло цю реакційно-військову групу, яка постійно  кватерувала в м. Бірчі і неустанно тероризувала українські навколишні села втохомирити та цей намір їм не вдався. В цьому періоді курінь «Прута» відійшов на свої терени в Станіславщину і курінній ,,Прут’’переживав боєву невдачу і смерть корінного ,,Коника’’ та інших побратимів у цьому боєвому  наступі. Від цього часу на терен Закерзоння поляки перекинули велику кількість війска, яке зтероризувало весь терен. Українське підпілля УПА від того часу не вдавалося до відкритих бойових сутичок з військом. Курінний ,,Прут’’ з своїм партизанським загоном  «Підкарпатським», головно кватрував в рейоні ,,Чорного лісу’’ і провадив бойові сутички з військами НКВС, які були тут спроваджені до знищення українського підпілля. Перепровадив він декілька вдалих боїв з військами НКВС в яких ворог поніс значні втрати і врешті в одній із бойових сутричок попав в смертельне  оточення і 1 березня 1946 р. біля с. Пациків (тепер с.Підлісся) Тисменицького району поляг геройською смертю. Ворог тіло Командира ,,Прута’’ перевіз до м. Станіслава (Івано-Франківська), де  зниважливо його було повішено на ратуші з написом «Командир банд». Тіло  перебувало там протягом тижня, остаточне місце поховання тіла невідоме. Наказом ГВШ від 10 жовтня 1946 р. підвищено звання Командира ,,Прута’’ до  майора. В серпні 1946 р. посмертно відзначений ГВШ Срібним Хрестом Бойової Заслуги І-го класу – за хоробрість та вміле командування куренем у боях. Активістами осередку НРУ Миколою Стельмащуком, Миколою Вациком, Василем Бігуном за участі людей з села Підлісся, Тисменницького району, відшукали місце, де загинув від рук НКВС славної пам'яті Павло Вацик «Прут»і там влаштовано за участю громадськості села Заріччя, жителів Надвірнянського району та села Підлісся Тисменецького району пам’ятник. Вшановуючи Командира, до 80-річчя від народження Павла Вацика «Прута» було названо його іменем одну з вулиць села, а також встановлено за ініціативою осередку НРУ при в'їзді до неї, пам'ятну стелу, на якій поміщено портрет героя та зроблено відповідний напис. Всю роботу по виготовленню цього знака виконав член осередку НРУ, сільський майстер  Микола Вацик і його син Микола. Понадто 25 лютого 1996 р. року в селі Заріччя  було вшановано 50-річчя від дня його смерті, в якому взялко участь духовенство  УГКЦ  та УПЦ КП при співучасті  представників колишніх воїнів УПА та великої кількості людей з навколишніх сіл. В місці загибелі командира ,,Прута’’ кожного року місцеві активісти влаштовують пропам’ятні Панахиди.

Література:

Grzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka 1942–1960, Warszawa 2006.Григорій Костюк. РЕЙДИ ПІДКАРПАТСЬКОГО КУРЕНЯ ПІД КОМАНДОЮ „ПРУТА” 1945 РОКУ Друкується за виданням: літопис української повстанської армії.Том 19 (уривок).Група УПА "Говерля" Торонто-Львів 1992-1993, Історія села Заріччя Надвірянського району, Іван Гриджук, «Народна Воля», «Славний син Заріччя і Чорного лісу повернувся у рідне село», Григорій Костюк („Незломний”, ,,Вишневий”) РЕЙДИ ПІДКАРПАТСЬКОГО КУРЕНЯ ПІД КОМАНДОЮ „ПРУТА” 1945 РОКУ Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА "Говерля" Торонто-Львів 1992-1993

                                                                                                                                                     Ярослав Стех

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top