A+ A A-
  • Категорія: Суспільство
  • Перегляди: 105

FAQ для російськомовного патріота України

1. Так, Україну можна любити будь-якою мовою. Що ніхто нікому ніколи не забороняв і забороняти не буде.
 
2. Бути російськомовним патріотом України ТАКТИЧНО можна, СТРАТЕГІЧНО - ні!
Чому? А тому, що мова - це комунікативний фундамент (підмурок) суспільства зі своїми сталими виразами і асоціативним рядом, своїми багатостолітніми культурними і ментальними образами.
 
Якщо будувати російськомовну Україну, то вийде просто трішечки інша Росія. Мцирі вже було написано і Розкольніков вже зарубав свою бабцю, і Тарас Бульба теж написаний і переписаний, щоб у фіналі славити царя. Вот ето вот всьо вже було і сформувало своє культурне поле. На якому в тому числі виріс і дворовий хуліганський культ блатняка і фєні, де відсидіти трьоху за хуліганку, чи віджатий у лоха мафон, було найвищою мірою крутизни. Відділити мух від котлет, коли мухи потрапили у м'ясорубку, не можливо навіть в принципі. Тому вслід за Пушкіним для одиниць, ОБОВ'ЯЗКОВО йде Міша Круг для сотень тисяч чи мільйонів.

Не можна на бутовому підмурку 80 см глибиною побудувати башту-хмарочос на 18 поверхів, от взагалі не можна. Від слова зовсім.Навіть якщо ви використаєте найсучасніші фантастично надлегкі матеріали, то ця будова просто ляже на бік від вітру, або "попливе" разом з весняними струмками.

Тому можна тут і зараз бути російськомовним патріотом і захищати Україну, можна боротися з корупцією, можна бути радником міністра оборони чи президента, або навіть і цілим міністром. Але практично всі докладені зусилля будуть спробою побудови замку на піску, бо штучна пуповина не обірвана і через наступних 25 років прийде новий путін з "новими" ідеями про АДІН НАРОТ, і вся ця хамська і підла маса знову попре на Україну, котра "пачємута вийоживаєтся і нє хочєт признать ачєвідних вєщєй".
 
3. Чи являється гарна українська ознакою справжнього патріотизму? Ні, не являється. Українська не є індульгенцією, а швидше навпаки, накладає певні зобов'язання, принаймні для справжніх патріотів, а не їх імітаторів. І не треба на цьому спекулювати, коли умисно ставиться вибір: україномовний дурень і відвертий хабарник чи російськомовний чесний професіонал. Такий категоричний розподіл вигідний обом крайнім сторонам. І україномовний покидьок і російськомовний рубаха-парєнь тут і зараз можуть щось корисне зробити для України, але з огляду на стратегічну перспективу розвитку шкода від їх діянь, волею чи неволею, у майбутньому може бути співставна.
 
4. Так, Росія використовує свою мову і культуру, як елемент гібридної війни проти своїх сусідів. Робить це планомірно і тривалий час при всіх режимах правління. Не ми цю війну розпочали, але в наших силах покласти їй край.
 
5. Так, українську знищували СОТНЯМИ років і до більшовиків, під час більшовиків і після більшовиків. З періодами послаблень, але центральна лінія дотримувалася невідступно. Інструменти, методи та виконавці різноманітні, але всі вони направлені на НЕДОПУЩЕННЯ формування окремого від імперського понятійного апарату, на основі котрого закріплюються у свідомості норми поведінки. Менталітет, одним словом.
 
6. Чи можна бути російськомовним українським патріотом і українофобом одночасно? Так, можна, як показує практика. Просто людина є патріотом якоїсь своєї України, а точніші - іншої Росії , України без українських українців. Чи має право на існування така Україна? З точки зору таких патріотів так. З точки зору російських шовіністів також. Головне щоб центр прийняття рішень був в Москві. З точки ж зору самих патріотичних українців таке неможливо - "Здобудемо українську державу, або загинемо у борні". Тут профанація державності не може бути компромісом.
 
7. Так, україномовні патріоти України можуть бути не бандерівцями. Одні з них вважають Бандеру демагогом, а більше симпатизують Шухевичу, як справжньому бійцю. Інші не сприймають того терору, що розв'язала бандерівська ОУН проти "старих" ОУНівців та інших військових і політичних конкурентів. Таких, наприклад, як Тарас Бульба-Боровець, котрий раніше за бандерівців створив УПА (інша назва - Поліська січ) та не бажав підпорядковуватись бандерівцям. Дружина Бульби-Боровця загинула від рук бандерівської СБ, між іншим. Але навіть такі "несимпатики" Бандери можуть виступати за надання його імені вулицям, площам, літакам, летовищам, так як російсько-радянська пропагандистська машина фактично перетворила ім'я Бандери на символ боротьби українського народу за свою самостійність. Тому простіше сказати, що хай буде Бандера, а не вдаватися у складні роз'яснення усієї патріотичної кухні тих часів і вводити нові не відомі широкому загалу прізвища.
 
8. Так, одним із основних теоретиків українського націоналізму був етнічний росіянин Дмитро Донцов, уроджений в Херсонській губернії Російської імперії. Праці свої писав українською, оскільки безгуздість такого формулювання "російськомовний патріот України" тоді була більш очевидною ніж зараз. І це лиш доводить, що основою як націоналізму, так і патріотизму не може бути національне походження. Любов до народу та повага до його цінностей має перевагу над етнічним корінням. Дана формула діє і у зворотному напрямку - етнічні українці можуть зрадити свій рід і стати українофобами. Чому є безліч прикладів, як у давній, так і сучасній історії.
 
9. Так, Шевченко писав свій щоденник російською, приблизно так само, як і тисячі російських патріотів того часу робили те ж саме тільки французькою. Причини того достеменно не відомі і можуть бути чимось від банального комплексу меншовартості, до тренування письмових навичок мови імперії, що ніколи не жалувала своїх неросійськомовних підданих. Для розуміння ваги Шевченка цілком достатньо його творчості, за котру він і терпів гоніння, а копирсання в особистому житті поета не зменшить його ваги в культурному фундаменті українців. Візьміть до уваги, що тоді госдєп ще не запустив свої щупальця у "ніжні" стосунки двох "братніх" народів. І якби Шевченко хотів писати вірші не українською, то нічого йому не закривало шлях Гоголя - оспівувати потішну УкрАіну і вихваляти царя. Прочитайте для розуміння: Стоїть в селі Суботові домовина України...
 
10. Так, більшість великих міст України наразі російськомовні. Але це не тому, що ця мова має якісь хоч найменші переваги, а тому, що Україна значною своєю площею була примусово інкорпорована в Російську імперію (СРСР лиш тимчасова зміна ідеології цієї імперії) протягом тривалого часу, коли і формувалися ці конгломерації. Абсолютно так само ці міста могли б бути польськомовними чи угорськомовними, якби ці наші сусіди були більш удачливіші, кровожерливіші чи підлішими за Росію.
 
11. Так. Через 100 років (умовна цифра) на планеті залишиться фактично дві мови - інтернаціонально-міжнародна англійська і уніфікована китайська. Але це не причина ці 100 років жити в "русском мірє", або постійно зі зброєю в руках доводячи йому, що ми не такі як вони, хоч і схожі як дві краплини. Якщо наше людське життя все одно закінчується смертю, то це не причина вбивати новонароджену дитину.
 
12. Так, виходить, що погана українська краще за хорошу російську. І суржик тут має розглядатися як перехідний етап. За таке потрібно не насміхатися, не зверхньо виправляти, а дякувати!
 
13. І 100 разів так - "Не той українець, у кого батьки українці, а той, у кого діти українці!".
 
14. Ну і так, виходить, що не тимчасово користуватися не українською в Україні може або гість, що сильно затримався та котрому вже мабуть пора і честь знати, або окупант чи колаборант (Українофоб, в широкому розумінні). Російськомовний рагуль із села, що пнеться бути сильно гарадськім, являється своєрідним проявом або першого, або другого варіанту.

p.s.: Тимчасово користуватися не українською можна і до смерті, особливо якщо до неї залишилося всього нічого. Тут головне, щоб діти не виявилися такими ж "тимчасовими".

Semeniuk Oleksandr, Рух «За мову»

 

Back to top