A+ A A-
  • Категорія: Історія
  • Перегляди: 2957

Скандинавщина в давній Руси. Розділ 12

«Слово і діло» завершує публікацію праці Омеляна Партицького «Скандинавщина в давній Руси». Ця книга стала доступною нашим читачам завдяки визначному українському джерелознавцю, філологу, редактору і археологу Олександру Леонідовичу Рибалку, який відшукав її і незадовго до своєї смерті надав матеріал директору лінгвістичного музею професору Тищенку Костянтину Миколайовичу.

ХІІ. Звідки взялася назва Русь? 

Рурик зі своїми Руссами запанував у Новгороді і в прилягаючих землях (чудських і слов’янських) близько року 862. З поданої Нестором вісті оказується, що назва Русь була вже і перед згаданим роком, тільки ж шукати її треба в норманських, а не в наших землях.

 

Бертинські літописи згадують вже під роком 839 – була то Русь шведська. Арабські письменники пишуть про походи на Іспанію, які здійснювали Русси на 100 і більше літ перед приходом Рурика до Новгороду. Які ж то були Русси? Арабські письменники, навіть з пізніших часів, майже всі вважають Русь і Слов’ян окремими народами, тим менше іспанських Руссів могли б вони виводити з нашої землі. Тай куди і як їхати було нашим предкам до Іспанії, щоб там битися з Маврами?! Чи може виїжджати мали з Азовського моря, з Тмутороканя, звідки Іловайський виводить перших Руссів? Досить глянути на карту Европи, щоб зрозуміти цілий величезний безмисл подібної гіпотези.

Русси, що вже перед 9 віком воюють в Іспанії, вийти могли лише з країв, де панували Дуньчики (Франконія, Англія, Данія). То був час найвищого розвою дуньської сили, час славного корсарства морського, в котрім майже кожний мешканець Данії носив стрій моряка. В тодішні часи кожний Дуньчик був моряком, був за давнім способом мовлення Руссом.

У нас говорили і писали Русь, Греки вимовляли Ῥώς (довге о) – різниця від того, що старша форма Ruos справді допускала і одну і другу вимову.

Що ж значило Ruos у Скандинавців?

Якби ми жили в Данії або в Англії, нам би і на гадку не приходило, задавати собі таке питання. Там писалося Ruoth, але звук th вимовляли (як і нині вимовляють) з виразним призвуком с. Така вимова (за I.Grimm-ом „Geschichte der deutschen Sprache”, 472) була і в мові давніх Фризів.

Скандинавське ruoth-ar, значить те, що і німецьке Ruderer (веслярі, корабельники, моряки).

Латинська форма Ruthenus і німецька Ruthene зовсім не такі хибні, як може на перший погляд видається. Різнизя між Ruthen і Русин єдино в тім, що Римляни і Німці писали по етимологічному, а ми те саме слово пишемо і вимовляємо за засадами фонетики. Ruthen вимовлялося у Скандинавців, як за наріччями: Русен, Рутсен, Руфсен, Рудсен, Родсен, Россен і т. д.

Де лише воювали Нормани і де лише осіли, всюди (особливо на морських побережжях) находимо зараз назву Русь – все одно, чи там мешкали Франки, чи Німці, чи Слов’яни, чи корінні Скандинавці. В полудневій Галії здавна була provincial Ruthenorum і головні у ній міста: Segedunum Ruthenorum або Rodez (Русь) і Augusta Ruthenorum; в північній Німеччині є донині князівство Reuss; краї на полудневім березі Балтійського моря звалися ще в 11 віці Ruthenia, рівно як і мешканців Нормандії називано довгий час Ruothr-er (Ruderer) т. є. Русь. Жителі всхідної Готляндії і Упляндії звалися давніше Rods-Karlar (Ruder-männer); норвезькі рибаки і нині ще носять назву Rods-Folk або Ross-Folk, а фінські племена називають своїх сусідів, Шведів, Ruotsi. Навіть в сагах скандинавських згадується про Ruthen-ів, над котрими панувати мав Бус, син найвищого бога Одина.

В 7, 8 і 9 віці першою державою, що вславилася на морях, була Данія – головний край моряків, звідки виходили всілякі Русси. Нестор, перераховуючи краї скандинавські, не наводить Данії, лише на її місце кладе назву Русь – отже в той Русі, а не деінде, шукати треба батьківщини нашого Рурика і його дружини. Як вже згадано в 1 уступі цієї розправи, в половині 9-ого віку жив дійсно в Данії Рурик, відомий морський пірат і опісля володар Фризії. Прогнаний з Фризії він шукати мусів нового місця – його ім’я появляється нараз в землі новгородських Слов’ян.

Наші Русси зразу були головно моряками. Асколд і Дир, Олег, Ігор, Святослав – всі вони воюють в Греції, в деяких виправах з множеством (10.000) кораблів; Русси увиваються по всіх ріках, навіть на Волзі, їх кораблі хмарами покривають моря Чорне, Азовське і Каспійське. Недаром і в Греції роблено довго різницю між власне Варягами і нашими Руссами- Варяги служили у Греків у пішім війську, а Русси при флоті*).

*) Переданий Нестором вислів Олега „Кієв – мати градом руским” представляється за Константином Порфирогенетом дещо інакше; Русси називали свою столицю не „мати градом”, але „самбатас”, т. є. збірне місце для кораблів. Таким був Київ дійсно за перших Руриковичів.

Увага. В Правді Рускій до людей свобідних зачисляються: Русин, гридь, купець, тивун, мечник, ізгой, Словенин. Яке ж значення має тут назва Русин? Чи вже Русин не міг бути купцем, тивуном, мечником, або навіть боярином (мужем)? За Нестором Русією звалася головно київська земля, край Полян, але і в такім понятті горішна назва Русин не має смислу, бо ж київське князівство не складалося з самих лише людей свобідних. По моїй гадці „Русинів” новгородських треба брати в значенні первіснім: корабельники, моряки.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top