A+ A A-
  • Категорія: Історія
  • Перегляди: 3746

Скандинавщина в давній Руси. Розділ 3

"Слово і діло" продовжує публікацію праці Омеляна Партицького "Скандинавщина в давній Руси". Пропонуємо Вашій увазі третій розділ.

ІІІ. Ігор і його договір з Греками 

Нащадком Олега був син Рурика, Ігор. Лютостею в обході з підданими рівнявся він своєму отцеві, як видно з кількох

характеристичних дат з його життя, переданих Нестором. З часів Ігоря маємо перші літописні звістки про неволю в нашій землі – в знак приязні з Греками послав Ігор цісарю Романові в подарунок: шкіру, віск і челядь.

Був звичай за перших Руриковичів, що князі спільно з дружиною об’їжджали підвладні землі і самі вибирали в них данину. Восени р. 945 об’їжджав Ігор в тій цілі землю Деревлян. Але не вдоволився він умовленою даниною, а став грабувати людей до останнього. Деревлянський князь Мал кинувся з розлюченим народом на свого грабіжника і піймавши Ігоря велів його повісити на дереві. Деревляни стиснули до себе дві галузи, прив’язали до них Ігоря, відтак пустили галузи з рук. Тіло Ігоря роздерлося на дві половини. Опісля говорили Деревляни до Ігорової жінки Ольги: „Мужа твого убихом, бяше бо муж твой аки волк восхіщая і грабя, а наші князі добрі суть”.

Лютість Ігоря заявилася особливо у війні з Греками. За свідченням Нестора Русси спійманих Греків: „овіх растинаху, другія аки странь поставляю ще стріляну в ня, і ізламаху, опаки руці связивахуть, гвозді желізні по среді глави вбівахуть ім., много святих церквій огневі предаша, монастирі і села пожгоша…”.

Року 945 укладено договор між Русею і Греками. З тексту договору довідуємося, що в нашій Руси находилося тоді 24 князів, іменно Вел. князь Іґор, син його Святослав, княгиня Ольга, другий Іґор (свояк Вел. князя), Володислав, Предслава, княгиня Сфандра, Турд, Гарфаст, Сфирьк, Гакун (свояк Ігоря), Тудьк, Турд, Ерліск, Ік, Гамунд, Берн, Ґунар, Галдан, Клек, Етон, Ґуд, Туад, Устин.

З імен тих князів лише три назви: Святослав, Володислав і Предслава є без сумнівно слов’янські, усі інші пригадують ще Скандинавію. Перейду ті імена за порядком.

Рускій князь Ігорь.

Греки писали Ίγγωρ, в латинських джерелах зветься Inger. Назва часто в Скандинавії уживана – за Мілосичем постає з двох скандинавських слів: ing + har (військо).

Руска княгиня Сфандра.

Кунік і Міклосич порівнюють з назвою скандинавською Sfanda. За значенням svannr (нім. Schwan) = лебідь.

Рускій князь Турд.

Голосний у відповідає скандинавському ó, отже Thórd. З 10 віку знаний нам Thórd, поет норвезький. За значенням thór = Перун.

Рускій князь Ерліск.

Суфікс іск є прикметниковий; власна назва Ерль, скандинавське iarl або erl (у значенні Gaugraf у Німців).

Між Ерль і Ерліск є та сама аналогія, що в нашій вимові між дідич і Дідицький, Роман і Романський і т. д.

Замість Ерліск у деяких списках літописів стоїть Евліск

Рускій князь Гарфаст.

Назва суто скандинавська, зложена з двох слів: har (військо) + fast (сильний).

Руський князь Сфирк.

Назва улюблена особливо у Швеції. Між давніми королями шведськими зустрічаються назви Sverki і Svarki. В Германії і досі та назва в ужитку (знане ім’я віденського лікаря д-ра Сверке).

Руський князь Гакун.

Назва скандинавська улюблена, особливо в Норвегії. Так звалися многі норвезькі і шведські королі. Назва Hakun або Hakon означає в скандинавській мові чоловіка високого роду.

Рускій князь Тудьк.

Міклосич читає Студьк і порівнює з назвою скандинавською Stunding (обидва н задля легшої вимови відпадають).

Назва Тудьк нагадує скандинавського Thud-а (була то одна з численних назв найвищого бога Одина).

Скандинавське thioding означало „король люду”.

Рускій князь Ік.

Скандинавське yg означало „страшний, лячний”, а часто мало значення „король”.

Міклосич порівнює зі скандинавськими назвами Ing, Ingo, Ingi.

Рускій князь Гамунд.

Назва чисто скандинавська, складена з двох слів: ha (високий) + mund (дар).

Назва Amund є в дуньській грамоті унії року 1397; в інших текстах часто зустрічається форма Hamund.

Рускій князь Берн.

Назва суто скандинавська: Bern або Djörn; мовно те саме, що німецьке Bär (медвідь). Берн вживалося часто і в зложених словах: Asbern, Thorbern, Styrbern і т.д.

Рускій князь Ґунар.

Назва чисто скандинавська. В скандинавській літературі з 12 століття згадується славний свого часу поет Gunnar.

Gunnar або Gunhar слово зложене: gunn (війна) + har (військо).

Рускій  князь Галдан.

В Скандинавії писалося Haldan або Halfdan (по нім. Halbdäne). Означає „на половину Данець”.

Рускій князь Клек.

Скандинавське klukka = дзвін. Міклосич порівнює зі скандинавською назвою Klaeng (приголосний н випав).

Рускій князь Етон.

Скандинавське jötun = велика, etja = війна. В Скандинавії вживалося часто ім’я власне Hedin.

Рускій князь Ґуд.

Назва відома вже з договору Олега. Ім’я власне Ґуд стрічається часто у Скандинавців, наприклад Gud в саґах про святого Маґнуса; зустрічалася і в зложених словах: Gudhrek? Gudmund.

Виводити потрібно не від gudi, а лише від gudh = війна.

Рускій князь Туад.

В одних списках літопису Туад, в інших Тульб; остання назва сходиться мовно зі скандинавським словом tólf  = дванадцять.

Міклосич читає Труад і порівнює зі скандинавською назвою Thróand.

-------------------------------------- 

Князів і княгинь рускіх було за часів Ігоря разом 24; стільки ж було і послів при укладанні договору з Греками. Імена послів без винятку скандинавські:

1) Івор, посол Вел. князя. – При дворі норвезьких королів з 12 століття жив славний поет Ivar. Про двох інших Іварів згадують скандинавські саґи: один, син Гальдана, здобувши Швецію і багато інших країв, знайшов смерть у морі; другий, син Раґнара, славився богатирем і віщуном.

2) Вуєфаст, посол Святослава (Ігоревого сина). – Міклосич велить читати Буєфаст (грецьким β виражалося і наше б і наше в);  мовно bui = сусід, fast = сильний. Перша частина цієї назви зустрічалася в Скандинавії також як ім’я власне (наприклад Bui, противник Гакуна, славний оборонець Jomsburg-а).

3) Искусеві, посол княгині Ольги. – Читати треба Гискусеві (Слов’яни в перекладах не виражали грецького spiritus asper). Назва зложена з двох скандинавських слів: hyski ( родина, сім’я) + sevi (приятель).

4) Слуди. В Скандинавії вживалося ім’я власне  Slid Скандинавське slód=Zug, Schleppe.

5) Ульб (власне Ульв). – Улюблена назва скандинавська: мовно ulf = вовк.

6) Шихберн. – Відповідає скандинавській назві Sigbern (порівняймо Жигмонт замість Sigmund).

7) Прастін. – Скандинавська мова не любить на початку слова букви п; власна назва буде Фрастін. В Скандинавії були слова: fraustein, Freystein, bratstein і т. д. Ідо нині повно Stein-ів по всій Германії.

8) Лібі. – За часів Ігоря назва Ліб означала чудських мешканців Лівонії (Інфлянтів). Скандинавське lif (німецьке Leben) = життя. За скандинавською мітологією був Lib праотцем нинішніх людей (давніші люди згоріли були в часі пожежі світа).

9) Ґрим. – Скандинавське Grimm, і досі в Германії часто уживана назва; мовно grimm (нім. grimmig) = грізний, grima = шолом.

10) Кари. – Скандинавське Kari = Вітер, Вихор. Син одного Kari, на ім’я Frosti, панував над йілою Скндинавією.

11) Каршев. – Скандинавське Kar + Sevi (приятель Кара).

12) Еґрі. – Скандинавське egghrid = Schwertsturm, Kampf.

13) Істр. – Скандинавське styr = війна.

14) Явтяґ, у Татищева Астіяг, у деяких списках літопису Ятвяг. – Остання назва хибна (вона була надто знаною на Русі – годі припустити, щоб переписувачі літопису її змінювали на ріжні лади).

Міклосич читає Астяґ і порівнює з назвою скандинавською hasting. По моїй гадці єдина правильною назвою буде Явтяґ (або з придихом: Гавтяґ), відповідно до старофризької назви havding (Häuptling) = ватажок, вождь начальник. Скандинавське aftak = оборона, відпір.

15) Шибрид м. Шихбрид. – Відповідає скандинавській назві Sigfrid (порівн. Жигмонт і Sigmund). Скандинавське sig вживалося часто в значенні „війна, рать”, отже Sigfrid = Ратмир.

16) Кол. – Скандинавське ім’я власне Koll (н. пр. в Halfssaga з 13 століття), Kolli (кобзар з 12 століття). В скандинавськім язиці kollr = голова, kol = уголь. В Германії донині множество людей з прозвищем Kohl.

17) Стеґґи. – Два ґ перейняті відай з грецького первотвору; читати треба Стенґи. Відповідає скандинавській назві Stenkil (відоме ім’я власне шведського короля). Міклосич порівнює зі скандинавським словом skeggi = бородач.

18) Сфирка. – У Скандинавії Sverki (король шведський), Svarki, Svark.

19) Алвад (з придихом Галвад). В Скандинавії вживалося ім’я власне Hallvard (н. пр. в Snorra edda).

20) Фурди. Скандинавське furda = чудо, чари. Міклосич читає Фруди від скандинавського fród = розумний, бувалий. З історії знаний нам дуньський король Fródi, славний вождь, оспіваний многими поетами. Був також король шведський Fródi, і інший Fródi, король Нордляндії.

21) Мутор. – Скандинавське módr = дух, гнів. Те слово приходило часто в зложені: Armódr, Hermódr і т. д.

-----------------------------

Окрім імен князів і їх послів, згадує договір іще до 30 імен послів-купців, між котрими (на посліднім місці) находимо одне ім’я слов’янське; усі інші купці мають назви скандинавські. Імена послів-купців такі:

1) Адун. – Скандинавське Audun (audh = багатство, un = радуватися, любити). Майже рівночасно з рускім купцем Адуном жив скандинавський поет Audun при дворі норвезького короля Гарольда Красноволосого (863 – 936). Про інших Audun-ів згадується часто, навіть в пізніших часах, н. пр. в Aslak Jons Testament з р. 1284.

2) Адулб, в інших списках Адолб (порівн. німецьке Adolf). – В Скандинавії Audulf, дуже часто уживане ім’я власне, воно зложене з двох слів: audh (багатство) + ulf (вовк).

3) Іґґівлад. – Два ґ очевидно з грецького первотвору; читати треба Інґівлад. Скандинавське Ingivald зложене з двох слів: Ingi + vald (влада, сила).

Ingi є власною назва божества, котрому поклонялося одне плем’я скандинавське; було також почесною назвою многих королів норвезьких і шведських. Вживалося часто в зложені: Ingiberg, Ingvar, Ingemundson Ingiald; на Русі Іґор (Ίγγωρ), Інґвар, Інґельд, Інґівлад.

4) Ульб (власне Ульв; грецьке β читалося як в), в інших списках літопису Оліб або Ульб. – То є назва скандинавська Óleif (ó вимовляли на Русі як у). про Ульба була вже бесіда в іншому місці.

5) Фрутан. – В саґах скандинавських згадується про старинного короля Fróton-а, що підступом (удаваною смертю) побідив своїх неприятелів. Знані також в Скандинавії імена Fróthi, Fródi і т. д.

6) Ґомол. – Скандинавське Gamall, надзвичайно часто уживане ім’я власне; язиково gamall = старий.

7) Куци. – Назва темна. Може із скандинавського Gudsyn = Боговид, боже лице.

8) Еміґ (з придихом: Геміґ). – В Скандинавії часто стрічається назва Heming. При укладанні миру з Каролем Вел. були два вожді норманські того ж імені.

9) Турбід. – Те саме, що скандинавське Thórfidh (н. пр. в Egilssaga з ХІІ віку). Thór = Перун.

10) Фурстин. – Назва скандинавська, зложена з двох слів: fur (нім. Feuer) + stein. В Германії і тепер живуть ріжні Feuerstein-и.

11) Бруни. – В Скандинавії Brunn, Bruni  (і досі часта і Німців назва). Язиково brunn = чорнявий, bruni = згарище.

12) Роалд (з придихом Гроалд).  – В Скандинавії також писалося Hróald.

13) Ґунастр. – Скандинавське gunfastr = в війні сильний.

14) Фрастін. – В Скандинавії Freystein, fraustein, frannstein (лискучий камінь).

15) Інґелд. – О тій назві була вже бесіда при омовленю договору Олегового.

16) Турберн. – Назва чисто скандинавська Thórbern. В літературі знаний скандинавський поет Thórbern, що складав пісні в честь короля Гарольда.

17) Турбен замість Турберн (р задля легшої вимови випало); нинішні Дуньчики вимовляють Торбен.

18) Мони. – Скандинавське Máni було іменем власним осіб. В літературі знаний поет Máni з ХІІ віку, з часів короля Sverrer-а. Часто уживалися в Скандинавії назви Mann і Mon.

19) Руалд (з придихом: Груалд). – Скандинавська назва Hróald.

20) Свін. – В Скандинавії було в уживані ім’я власне Svén або Sveinn; так називалися деякі королі. Язиково svén = молодець.

21) Стир. – Ім’я власне Styr знане в Скандинавії здавна; в Х віку жив Styr, автор історичної „Vigastyrs saga”. Styr приходило і в назвах зложених, н. пр. Styrbern. Язиково styr = війна.

22) Алдан (з придихом: Галдан). – В Скандинавії згадується Haldan, король дуньський. Частіше писалося Halfdan – назва многих королів.

23) Тилей. – Приходить в місці зіпсованім. Міклосич читає Тирей від скандинавського tiri = слава.

24) Апубкар, в інших списках Пубксар. – Тут безперечно дві назви стягнено в одну: Апуб і Кар. В слові Апуб пропущено придих (spiritus asper); назва відповідає скандинавському hapupp = Glück auf! Для купця така назва зовсім на місці.

25) Вузліб (властиво Вузлів), в інших списках Вузелев. – Місце зіпсоване. Міклосич порівнює зі скандинавським Visleif. Писалося також в скандинавських наріччях Vizlef і Vizlaf; здається, що сюди відноситься і ім’я княже у Поляків Wisław.

26) Синко робич. – Місце зіпсоване. В ріжних списках літопису ріжно: Борич, Бирич (Міклосич читає Син коробич). Назва Синко уміщена в списку купців на самім кінці; здається відносилася до чоловіка, котрого низько цінено.

Додаток „робич” вказував би на Слов’янина, або хоч на сина невольниці. У понятті Скандинавців сини від невольниць Слов’янок уважалися чимсь дуже зневажливим. (Рогніда, донька князя Рогволода, не хотіла навіть вийти за Володимира Вел., єдино тому, що він був „робочичем” – сином від матері Слов’янки).

 --------------------------

Обговорив я досі до 90 імен власних, котрі згадуються в літописнім оповіданні про перших руских князів. Назви самі скандинавські, за винятком трьох в договорі Ігоря: Святослав, Володислав, Предслава. Та й ті три назви не приналежать Слов’янам з роду, а лиш зіслов’янщеним Руссам. Святослав був сином Скандинавця Ігоря, назва Володислав є дослівним перетолкованням скандинавської назви Hróald, Предслава є таким же перетолкованням скандинавської назви Farlof. Сам договір списаний в літі 83 по приходу Руссів у наш край – не дивота, що за той час Русси поволі винародовлювалися і приймати стали слов’янську бесіду в зносинах з собою і з підвладним народом.

На одно ще зверну увагу. Коли в літописах наткнемося на імена руских князів, бояр, воєвод*), купців – зараз стрічаємо назву скандинавську; коли ж добігне з давніх часів яка звістка про корінних мешканців нашого краю, вже чуються вираження слов’янські. Рурик убиває в Новгороді Вадима – чи може Вадим не є ім’я слов’янське? Досить розглянутися в Міклосича словарі, і знайдемо аж 6 родів ріжних слів, утворених від кореня вад. Ігор убиває древлянського князя Мала, чи там Малка – може це ім’я не слов’янське? Діти Малка зовуться Малуша і Добриня – очевидно і це назви слов’янські. Тут як би нам не хотіли порівняти Малка або Добриню з таким Фарлофом або Сфирком – не мож! Ні Інгелд, ні Ерліск, ні Груалд, ні цілі десятки обговорених мною слів не мають ні найменшої зв’язі з нашою бесідою.

*) За Ігоря часів жив на Руси воєвода Свіналд. Перша частина тої назви стрічається в Скандинавії як ім’я власне Sven; другою частиною слова було vald = сила, влада.

Так звані „антинорманісти” помагають собі в той спосіб, що наведені назви вважають зіпсованими, але перед лицем науки їх теорія „аки дим ісчезаєт”. Назви взагалі добрі, правильні, тільки неправильне от що: 1) антинорманісти не уміють по скандинавськи; 2) вони не знають правил староруської мови, не знають, після яких засад чужі слова переслов’янщувалися.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top