A+ A A-
  • Категорія: Історія
  • Перегляди: 3034

Скандинавщина в давній Руси. Розділ 7

"Слово і діло" продовжує знайомити відвідувачів з працею Омеляна Партицького "Скандинавщина в давній Руси". Пропонуємо Вашій увазі 7 розділ.

VII. Князь Святослав

Син Ігоря і Ольги звався Святослав. Вже сама назва є для нас важливим свідоцтвом, як то Русси в нашім краю поволі слов’янщилися, закидали в другім і третім поколінні мову своїх предків. Такий же прояв находимо і в інших краях, захоплених Скандинавцями, н. пр. в Англії, Нормандії, Сицилії.

Інакше і не могло бути. Дружини воєнні, що зі Скандинавії вибиралися в світ, шукати щастя та нової вітчини, складалися майже виключно з самих молодців, людей безденних, бо нікуди їм було возитися з жінками посеред воєнних авантюр. Аж пізніше, в здобутих краях, велика частина Скандинавців стала заводити сімейне життя, добираючи собі жінок з посеред місцевої людності. Таким чином через одруження і неустанні зношення з місцевою людністю сини та внуки перших Руссів все більше переймати мусіли мову слов’янську.

Але слов’янізм Руссів обмежувався самою лише мовою; думками своїми, поглядами, звичаями, релігією вони ще цілком належали до світа скандинавського, любові до захопленого краю і народу у них не було. Святослав хоч панував у Русі, але її не любив, - він більшу частину свого панування перебув у задунайській Болгарії. „Нелюбо мі єсть в Києві биті, - говорив бувало Святослав, - хочю жіті в Переяславці на Дунаї, яко то єсть середа землі моєй, яко ту вся благая сходяться: от Грек злато, паволоки, віна, овощеве разнолічні; із Чех же, із Угор сребро і комоні; із Русі же скора і воск, мед і челядь”. Недаром і говорили Кияни до Святослава: „Ти, княже, чужої землі шукаєш і стережеш, а своєї відцурався… Чи тобі не жаль вітчини своєї, ні матері старої, ні дітей своїх?”. Ольга на смертній постелі заклинала сина, щоб не покидав її, не ішов у Болгарію, доки не похоронить матері: – „Відіши мя больну сущю, камо хочеші от мене іті? Погреб мя іді, аможе хощеші”.

Святослав вже змалку готувався до воєнного діла; його опікуни, Свіналд і Асмуд, будучи самі Варягами, виховали і молодого князя в скандинавськім дусі. Життя Святослава у всьому нагадує скандинавських „конунгів” (королів); кінське м'ясо – то його найбільша ласощ, торгівля невольниками – головний його дохід. З дружиною він разом бенкетує, веселиться, ділиться добичею – уважає себе рівним з іншими боярами. В його таборі не було наметів ні кухонного знаряддя; в часі обіду князь і дружина з зарізаного коня краяли по куснику, припікали м'ясо на розжаренім вуглі і так їли; дерга з коня служила постелею, сідло подушкою. Їдучи в лодці, князь сам кермував веслом, як і кожний з дружини. Одіж Святослава була поєдинча – якась полотнянка, у вусі носив золоту сережку. В однім лиш різнився він від Скандинавців, що не плекав довгого, кучерявого волосся (льок), ані бороди; мабуть до такої „забавки” не ставало часу – Святослав не лиш бороду голив, але і всю голову.

За Святослава відбувалася на великі розміри торгівля невольниками з нашого краю. Русси-купці („гості”) подибувалися тоді всюди: в Болгарії, Греції, над Вологою і над Каспійським озером – всюди розпродували вони наших предків, найбільше в магометанськім світі, де дорого платили за слов’янських євнухів. Вже Ігор торгував нашими предками; більше ще невольників було за Ольги, котра по свідоцтву Нестора підкорених Слов’ян „ових ізбі, а другия работі предасть мужем своім, а прок (останок) іх оставі платіті дань”. Невольників роблено в дуже простий спосіб. Напав князь землю другого князя, то всі люди, що не втекли вчасно, ставали невольниками; добре ще, як забраних людей поселено на якихсь пустих місцях, а то велика частина ішла зараз на продаж. Кари грошові за проступки були за „Правдою Рускою” (права скандинавського) дуже високі – рідко хто міг оплатитися власними силами. Хто не заплатив – ставав невольником. Дійшло було до того, що в часі голоду або якого нещастя люди самі себе продавали, або батьки продавали дітей, діти батьків і т. д. Охочих купців, Руссів, було достатньо, а Святослав і свідомо осів за Дунаєм, в Болгарії, бо там дорожче можна було продати „челядь із Руси”.

Християнство злагодило в пізніших часах долю невольників, однак продаж людей ще довго не припинявся в нашій землі. В Слові Даніїла Заточника сказано так: „Нікоєму умре жена зла, он же, по смерті єя, начать діти продаваті, людіє же ріша єму: чему продаєшь діти? он же рече ім: ащелі будуть роділіся в матерь і оні возрастьші мене продадуть”. З тих слів видно, що продажею людей трудились у нас ще в 13 віці – легко вже собі представити, в яких розмірах ведемо торгівлю невольниками за поганських часів Святослава. Стосунки в нашім краю були найменше такі ж самі, як і в інших краях, підвласних Норманцям. Ляппенберг повідає в своїй історії Англії (І, 447): „Торгівля людьми в здобутій Норманцями Англії становила головний заробіток переможців. Що ледве у найплюгавіших народів, у Негрів, стрічалося, те в 10 і 11 віці бачимо в Англії. Брат продавав брата, батько сина, син матір рідну”. Не інакше діялося в Німеччині, в Італії, і всюди там, де осіли були Скандинавці. Можна сміло сказати, що більше як половина людності нашого краю була за перших Руриковичів предметом торговельної розпродажі.

Про останні роки панування Святослава джерела не згоджуються з собою. Грецькі історики оповідають, що Святослав неустанно побиваний Греками, вкінці мусив просити мира і уступити з Болгарії. За Нестором Святослав справді уступив з Болгарії, але аж по многих славних перемогах над Греками. Питання, хто власне переміг? осталось би не рішене, якби не автентичний документ, письмовий договір Святослава з Греками, уміщений в літописі Нестора перекладом на мову слов’янську. Нікуди правди діти – договір у всьому підтверджує оповідання істориків грецьких. Гордий рускій князь, для котрого Болгарія була недавно „серединою” підвладних різних земель, укладає з Греками угоду під дуже соромними вимінками, щоб лиш рятувати себе і останки розбитої дружини від неминущої заглади. В умові і словом не згадується про яку-небудь данину від Руси; Святослав обіцяє уступити з Болгарії і мов ленник грецьких цісарів зобов’язується цілість Греції обороняти своїми полками супроти кожного неприятеля. В соромній тій умові проситься Святослав:  „Я вже ніколи не полакомлюся на землю вашу, ні сам війська не буду на вас збирати, ні іншого народу на вас не покличу. Не буду воювати і на ті землі що вас слухають, ні на землю корсунську (Крим), ні на землю болгарську. А як хто піде на край ваш, то і я стану проти нього, і боротися буду з таким. Коли ж не додержу своєї обітниці, нехай впаде на мене клятва від бога, в котрого вірую, від Перуна, і нехай потятий буду власним оружжям”.

Сумно скінчилося і повернення Святослава на Русь. „С малом дружини” прибув він до порогів Дніпра, та переправитися ніяк було, бо дорогу заступили Печеніги. Доля незавидна: - в Болгарію вернутися не мож, а в Русь дорога заперта. Святослав цілу зиму серед найбільших недостатків перебути мусів на білоберезькім степу. Тут ні хліба ні м’яса – голод великий, а вслід за голодом помор. Про улюблене кінське м'ясо ні гадати – голова кінська, як каже Нестор, стояла пів гривні грошей. І з весною не поправилася доля князя. Рідні сини відцуралися батька, в поміч не прийшов йому ніхто. Святослав ще раз попробував щастя, пробираючись через пороги на Русь. Надармо! Князь печенізький обступив пороги – Святослава убили… З лоба князя зробили Печеніги чашу і пили з неї, собі в честь і хвалу. З шумної виправи на Болгар і Греків лиш воєвода Свіналд з дрібними останками Руссів, голодний і голий, повернув до Києва.

В релігійних своїх поглядах Святослав був байдужий. Він був би і сам прийняв віру христову, але його гризло, що „дружина сміятися буде”. Йому ходило передусім о „злато і челядь”, віру лишав кожному до вподоби. На похоронах матері він ішов побіч християнського „презвутера” – і рад був з того. Воюючи в Греції він забрав у неволю якусь Грекиню-черницю і „красоти ради лиця” одружив з нею сина Ярополка. Взагалі з літопису видно, що число християн все більше змагалося на Руси, хоч знов християнами, як каже Нестор, були самі лиш Варяги.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Back to top